спектакль Кінокласика Львів 2026-01-11 18:00 Львівська національна філармонія
Кінокласика | Львів | Львівська національна філармонія
Є музика, яку ми впізнаємо з перших секунд — навіть якщо фільм бачили давно, навіть якщо не пам’ятаємо всіх сцен. Варто лише прозвучати кільком тактам, і в голові миттєво оживають кадри, герої, відчуття ризику чи ніжності, тріумфу або втрати. Саме на такій емоційній “пам’яті” і тримається концерт «Кінокласика» у Львівській національній філармонії: вечір, де кіномузика виходить за межі екрана й звучить як повноцінне академічне мистецтво.
У програмі — саундтреки до культових стрічок: «Місія неможлива», «Джеймс Бонд», «Індіана Джонс», «Сніданок у Тіффані», «Зоряні війни», «Пірати Карибського моря», «Фантом опери», «Список Шиндлера», «Титанік», «Гладіатор», «Аватар», «Одного разу в Америці». Це музика, яку звикли чути разом із діалогами та монтажем, але саме у виконанні великого оркестру вона розкривається інакше: стає об’ємнішою, драматичнішою, інколи навіть несподівано “класичною” за масштабом.
Цей концерт пропонує подивитися на кіномузику як на жанр, який давно виріс із ролі фону. Колись вона справді була “ілюстрацією” — підкреслювала події, підсилювала напругу, підказувала емоцію. Сьогодні ж багато партитур будуються як справжня симфонічна драматургія: з розвитком тем, конфліктом, кульмінаціями, тонкими психологічними нюансами. І коли оркестр виконує цю музику наживо, стає ясно: вона працює навіть без жодного кадру.
Важливим центром програми є творчість Джона Вільямса — композитора, який фактично повернув у кіно дух пізнього романтизму. У його музиці для «Зоряних війн», «Індіани Джонса» чи «Списку Шиндлера» не просто “гарні теми”. Там живе ціла система лейтмотивів: мелодії й гармонії змінюються, “дорослішають”, темнішають або світлішають разом із героями. Це як роман, написаний звуком — і його цікаво слухати не лише серцем, а й увагою.
Палітра вечора — дуже контрастна. З одного боку — екзистенційна глибина і стримані, але влучні темброві рішення Ганса Ціммера у «Гладіаторі», де кожен звук ніби важить більше, ніж здається. З іншого — епічна масштабність та “велике дихання” фантастичних світів на кшталт «Аватара» чи енергійної пригодницької стихії «Піратів Карибського моря».
Окремою лінією йде музика гостросюжетного жанру: «Місія неможлива» та «Джеймс Бонд» — це пульс, ритм, напруга, та сама впізнавана пружність, яка миттєво збирає зал в одну хвилю. І дуже красиво, що поруч із цим є інший полюс — витончений ліризм Генрі Манчіні зі «Сніданку у Тіффані»: музика елегантна, тепла, трохи меланхолійна, з ароматом старого Голлівуду.
Не омине програма й великих “сердечних” історій: «Титанік» у музиці Джеймса Горнера — це приклад того, як саундтрек уміє бути одночасно ніжним і нестерпно трагічним, як одна тема може тримати цілий всесвіт почуттів. А фінальні барви додають ностальгія Енніо Морріконе з «Одного разу в Америці» — музика, що болить красиво, — та театральна яскравість Ендрю Ллойда Веббера у «Фантомі опери», де мелодія звучить так, ніби сцена сама проситься в уяву.
«Кінокласика» — це хороший привід прийти у філармонію навіть тим, хто “не дуже по симфоніях”. Тут усе знайоме, але водночас нове: ви ніби впізнаєте улюблені теми заново, чуєте деталі, яких не помічали в кіно, ловите роботу мідних, дерев’яних, струнних, відчуваєте, як музика буквально рухає повітря в залі. Це концерт, після якого хочеться переглянути фільми — і водночас просто ще раз послухати музику, вже без екрана, бо вона і так тримає історію.
