спектакль Лунаса Львів Перший академічний український театр для дітей та юнацтва
- Режисер:заслужений діяч мистецтв України Андрій Приходько
- Художниця:Марія Погребняк
- Хореографиня:Людмила Пернепесова
- Художниця по світлу:Світлана Коренькова
Лунаса
«Коли я озираюся на далеке літо 1936-го, у пам’яті знову спалахують дрібні вогники спогадів». То запах свіжоскошеного сіна, хрускіт теплого хліба, ранішні голоси на подвір’ї й тихе напруження, яке дорослі намагалися не показувати дітям. Звичайна родина зі своїми радощами й прикростями переживає великі світові зрушення, стоїть на порозі невідомого — попереду тривожні часи, але сьогодні ще літо, ще дозріває жито, ще можна вірити у добру прикмету.
«Мені було лише сім, та я вже відчував: усе змінюється надто швидко…» Вистава розповідає про дитинство, яке дивиться на світ широко розплющеними очима, і водночас ставить цілком дорослі запитання: що таке дім? як триматися разом, коли вітер історії зносить дахи? де проходить межа між вірою і страхом? Тут поряд існують будень і свято: зранку — хатні справи, увечері — сміх, пісні, тихі молитви й малі обряди, що тримають родину купи.
Серце історії — давнє серпневе свято Лунаса, час першого снопа і першого хліба. На сцені оживає ритм жнив: руки зв’язують перевесла, у діжі підходить тісто, над столом – шепіт подяки за врожай. Лунаса — це подяка землі й один одному, танець на межі літа й осені, мить, у якій світ затримує подих, щоби далі жити.
Постановка поєднує теплу оповідь від першої особи з пластикою, музикою та живим відчуттям часу: ви ніби сидите на лавці біля порога і слухаєте, як дорослі говорять пошепки, а діти вже встигають розучити нову пісню. Із кожною сценою стає зрозуміліше: сила родини — в обіймах, у спільному столі, у вмінні берегти традицію й знаходити радість, навіть коли небо хмариться.
Лунаса — це свято Роду. Свято Плоду. Свято Жнив і Свято Життя. Мить, коли ми дякуємо за вчора, тримаємося за сьогодні і відважно дивимося в завтра.
