спектакль Марко Проклятий, або Східна легенда Львів Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса
- Режисер-постановник – Володимир Кучинський
- Художник-постановник, художник з костюмів – Наталія Шимін
- Музичне оформлення – Наталія Половинка
- Літературний консультант – Надія Світлична
- Драматичний консультант – Юлія-Анна Франко
Марко Проклятий, або Східна легенда
«Марко Проклятий, або Східна легенда» у Театрі ім. Леся Курбаса – це не просто вистава за мотивами поезії Василя Стуса, а своєрідний обряд, внутрішня молитва, яка відбувається на очах у глядача. Тут немає зайвих зовнішніх ефектів, яскравих технологічних трюків чи модних «фішок» заради враження. Театр постає у своїй найчистішій формі: актор, слово, простір, тиша, дихання залу. Саме цю «екологічну чистоту» сценічного висловлювання відзначають театрознавці й критики, наголошуючи, що постановка апелює не стільки до раціонального сприйняття, скільки до глибинних, майже інтуїтивних пластів людського досвіду.
У центрі вистави – екзистенційний стан людини, яка опиняється сам на сам зі своєю долею, провиною, страхом і надією. «Марко Проклятий» стає образом кожного, хто шукає відповіді на питання про сенс страждання, межі відповідальності та можливість внутрішнього очищення. Тут важливі не зовнішні події, а напруження всередині – у погляді, у паузі, в інтонації, у тому, як слово Стуса проростає через акторське тіло й голос. Вистава ніби занурює глядача в простір, де немає побутових деталей, але є гостре відчуття людської присутності й незахищеності перед буттям.
Поезія Василя Стуса для цієї постановки – не просто текстова основа, а опора всього сценічного світу. Режисер і актори працюють зі словом так, як із самостійною силою: кожен звук, кожен наголос має вагу. Стус – один із тих творців, який збудував для української мови справді міцну, ємну, «несучу» конструкцію. Його вірші здатні вміщати глибинні архетипи культури, передавати досвід, закорінений у колективній пам’яті, але сказаний максимально особисто. Для театру, який працює з підсвідомим, з підземними потоками сенсу, така поезія стає незамінною – вона дає можливість говорити про найважливіше без пояснень і «ілюстрацій».
Театр ім. Леся Курбаса завжди уважно ставився до слова як до живої матерії. У «Маркові Проклятому» це відчувається особливо гостро: мова Стуса звучить не як літературний текст, відірваний від часу, а як жива, болісно актуальна тканина, що резонує з сьогоденням. Через поезію Стуса актори виходять до тем, які залишаються болючими й тепер: гідність, внутрішня свобода, готовність заплатити за свою позицію найвищу ціну. Саме тому вистава водночас виглядає глибоко «архетипною» і дуже сучасною.
«Марко Проклятий, або Східна легенда» – це той театральний досвід, після якого важко одразу повернутися до звичного галасу міста. Він залишає по собі не лише враження від акторської гри, а й відчуття причетності до чогось значно більшого – до тривалої розмови української культури із самою собою. І поезія Василя Стуса в цій розмові звучить, як один із найсильніших голосів, що продовжує формувати й очищувати нашу мову та нашу пам’ять.
