спектакль Монологи Вагіни Львів 2025-12-30 18:00 Перший академічний український театр для дітей та юнацтва
«Монологи вагіни» у Львові (Перший театр) — це вистава-розмова, в якій нарешті звучать теми, про які зазвичай говорять пошепки або не говорять зовсім. Відверта, інтимна, часом болюча — але саме тому така потрібна. Тут немає «зручних» формулювань і солодких прикрас: натомість є чесні жіночі історії, зізнання, внутрішні злами й моменти прозріння, які впізнаються навіть тоді, коли досвід у кожної — свій.
Постановка створена за мотивами п’єси Ів Енслер і з перших хвилин кидає виклик стереотипам. Вона не про провокацію заради провокації, а про право називати речі своїми іменами, про гідність, тілесність, межі, самооцінку, насильство, ніжність, сором і звільнення від нього. Кожен монолог — як окрема сповідь: десь глядач сміється й відчуває полегшення, десь стискає зуби, бо тема болить, десь несподівано приходить тиха надія. Ці тексти дивним чином поєднують різні стани в одному диханні — і саме так вони «працюють»: не моралізують, а дозволяють прожити.
Сила «Монологів…» у тому, що вони звучать не як лекція, а як живий людський досвід. Одне слово на сцені може бути криком — коли вже неможливо мовчати. Інше — шепотом, коли правда нарешті знаходить безпечний вихід. І в цій суміші голосів народжується головне відчуття: ти не одна / не один, з тобою все «не зламалося», твій досвід має значення, а розмова — не сором, а шлях до опори.
Не випадково «Монологи вагіни» отримали міжнародне визнання: їх називали серед найважливіших театральних текстів останніх десятиліть, вони прозвучали у понад 150 країнах і справді стали подією, яка впливає не лише на театр, а й на суспільну розмову загалом. У різні роки ці монологи читали світові зірки — Кейт Бланшет, Гленн Клоуз, Вайнона Райдер, Вупі Голдберг, Джейн Фонда, Меріл Стріп — і це теж говорить про масштаб і вагу матеріалу.
У львівській постановці монологи читають і «наливають вино» — тобто формат тут із легким присмаком камерності й вечірньої відвертості: заслужена артистка України Нінель Наточа, Юлія Сосновська та Тетяна Кришталь. Режисер — народний артист України Олексій Гнатковський. Це поєднання дає потрібний баланс: вистава не перетворюється на суцільну темряву, навіть коли теми складні; але й не тікає в «жартики», коли хочеться чесності.
Важливий момент: у виставі піднімаються сміливі й чутливі теми, тож краще йти з готовністю до емоційної відвертості. Ідеально — коли ви дозволяєте собі не «оцінювати», а слухати: тоді раптом відкривається дуже багато. Після таких вистав часто хочеться говорити — з подругою, партнером, із собою. А інколи навпаки — помовчати і просто переварити. Обидві реакції нормальні.
Кому може особливо відгукнутися:
тим, хто любить театр, який не загортає правду в подарункову обгортку;
тим, хто хоче краще зрозуміти жіночий досвід — без міфів і кліше;
тим, кому важлива розмова про гідність, межі та силу голосу, що довго мовчав.
Сьогодні, коли Україна живе у часі великих випробувань, такі постановки звучать ще гучніше — не через пафос, а через необхідність бути почутими. «Монологи вагіни» — це не просто вистава на вечір. Це сильний хор жіночих голосів з усього світу, у якому кожна історія додає сміливості іншій. І після нього часто лишається головне: відчуття правди — живої, людської, такої, що не руйнує, а збирає по шматочках.
