спектакль Ніч, троянда, кохання. Музика Гектора Берліоза Львів Lviv Concert House | Львівський органний зал
Ніч, троянда, кохання. Музика Гектора Берліоза
Французький романтизм має особливий дар говорити про найголовніше — ніжність, втрату, надію — просто і влучно. Цього вечора прозвучить саме така музика: мецо-сопрано Лілії Нікітчук у супроводі піаністки Олександри Менцінської відкриє світ Гектора Берліоза — вишуканого майстра колору, слова й настрою.
У центрі програми — вокальний цикл «Літні ночі» (1841) на вірші Теофіля Готьє. Це шість різних станів душі, поєднаних прозорою поетичною логікою. Кожна пісня — маленька історія з власним ритмом дихання і світлом усередині:
«Весняна пісня» — легка прогулянка, де молодість чутно у кожній інтонації.
«Привид троянди» — делікатна фантазія про квітку, що «повертається» з балу в пам’яті.
«Над лагунами» — морська елегія з присмаком смутку і хвильовою мелодикою.
«Відсутність» — тягуче, майже молитвене повторення одного болючого слова.
«На цвинтарі» — тихе зіткнення з тишею і часом.
«Невідомий острів» — мрія про подорож туди, де, можливо, і не існує берегів, але є місце для щастя.
Особливий акцент — романс Маргарити «D’amour l’ardente flamme» («Палке полум’я кохання») з «Прокляття Фауста» (1846): музика, в якій берліозівська драматургія стискається до однієї лінії — простої, щирої, немов зойк серця. У тембрі мецо ця сторінка набуває м’якого, оксамитового сяйва.
Вечір продовжать дві сторінки французької сцени ХІХ століття: арія Сафо «Ô ma lyre immortelle» («О моя безсмертна ліро») Шарля Ґуно — сповідь, що тримається на довгому подиху й благородній стриманості — та два романси Поліни Віардо: «Hai Luli!» із характерним колисковим рефреном і «Гавана», де теплота ритму поєднується з тонкою мелодичною лінією.
Це програма про слово і звук, які довіряють одне одному. Фортепіано не лише підтримує голос — воно малює простір: від прозорої мережки акомпанементу до густих, майже оркестрових фарб. А мецо-сопрано — ідеальний провідник у цей світ, бо вміє тримати баланс між пристрастю і зосередженням.
Щоб почути більше, дайте собі кілька хвилин тиші перед першим звуком, вимкніть сповіщення і зручно вмостіться. Прислухайтеся до деталей: як повторюється слово у «Відсутності», як хвиля акомпанементу несе мелодію в «Над лагунами», як останній резонанс арії ще мить живе у повітрі.
Запрошуємо на вечір, де музика Берліоза звучить по-справжньому інтимно, а поруч із ним — голоси Ґуно і Віардо. Це зустріч, після якої у серці лишається тиха ясність і відлуння трояндового аромату — як пам’ять про щось дуже важливе, що сталося саме зараз.
