спектакль Прем'єра «Соляріс» Львів 2026-02-06 18:00 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької
Прем’єра «Соляріс» | Львів | Львівська національна опера
Балет «Соляріс» на музику одного з найпомітніших сучасних композиторів Олександра Родіна та лібрето Василя Вовкуна — це історія, яка виходить далеко за рамки фантастики. Так, тут є космос, загадкова планета й відчуття невідомого. Але головне — це подорож усередину людини: туди, де пам’ять може бути гострішою за реальність, де любов і провина переплітаються, а страхи стають майже відчутними.
У центрі сюжету — планета Соляріс, оповита таємничим океаном, що ніби “відповідає” на людські думки та переживання. Вона змушує героїв зустрітися з тим, що вони намагалися витіснити або забути, і ставить незручні питання: що є правдою, що — ілюзією, чи можна втекти від себе, і де проходить межа між розумом та незбагненним. Цей балет про те, як космос інколи лише декорація, а справжня безодня — у нашій свідомості.
Одна з найочікуваніших балетних подій сезону постає у хореографічному втіленні балетмейстерки-постановниці Катерини Курман. Її постановки вирізняються точністю руху й умінням розповідати складні речі мовою тіла — без зайвих слів, але з сильним емоційним післясмаком. Тут танець стає не просто красою ліній, а способом думати й відчувати: кожен жест може бути спогадом, кожен дотик — вибором, кожна пауза — внутрішнім зламом.
За диригентським пультом — Іван Чередніченко, музичний керівник театру та один із провідних інтерпретаторів музики Олександра Родіна. У цьому балеті оркестр відіграє особливу роль: музика не лише супроводжує, а буквально створює простір — то холодний і безмежний, то дуже особистий, майже камерний. Саме завдяки точній роботі диригента й оркестру напруга історії відчувається шкірою: від першого звуку до фінальних акордів.
Візуальний світ вистави обіцяє бути окремим “персонажем”. Фантазійні декорації та костюми створює талановита й смілива сценографка Світлана Рейніш — з тим самим відчуттям сучасності, коли форма не просто красива, а працює на сенс. Її рішення допомагають відчути іншу реальність: неземну, але водночас дуже людську — бо навіть у космосі ми не перестаємо бути собою.
Палітру космічних вражень підсилює майстерна світлова партитура Олександра Мезенцева. Світло тут — не “підсвітити артистів”, а повноцінна мова: воно будує ритм, змінює атмосферу, створює відчуття глибини, відстані, холодної порожнечі або раптової близькості. Інколи саме світло підкаже те, що не промовляється словами: де герой губиться, де знаходить опору, де з’являється примара спогаду.
Нова постановка Львівської національної опери — захоплива, емоційна й візуально приголомшлива — переносить глядача у світ безмежних просторів і водночас у дуже інтимну територію самопізнання. Це вистава для тих, хто любить балет не лише як красивий жанр, а як глибокий досвід: коли виходиш із залу з відчуттям, ніби побував у іншому вимірі — і трохи краще зрозумів себе.
