спектакль Прем'єра «Золотий обруч» Львів Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької
Прем’єра «Золотий обруч» | Львів | Львівська національна опера
Лібрето Я. Мамонтова за мотивами повісті Івана Франка «Захар Беркут»
До 130-річчя від дня народження Бориса Лятошинського
Є прем’єри, які сприймаються як звичайна новинка сезону, а є ті, що звучать майже як подія-символ. Повернення опери «Золотий обруч» Бориса Лятошинського до Львівської національної опери — саме з таких. Вистава знову з’являється на сцені після 55 років від першої постановки у театрі, і це відчувається як довгоочікувана зустріч із твором, що має власний характер і глибину, яку неможливо “прогорнути” за один вечір.
Цю прем’єру присвячено 130-річчю від дня народження композитора, і водночас вона є першою львівською постановкою «Золотого обруча» від часів відновлення Незалежності України. У цьому є особлива логіка часу: сьогодні ми гостріше чуємо теми, про які говорить опера, і краще розуміємо, чому вони не втрачають сили. Важливу роль відіграє й те, що над постановкою працює молода команда — люди, які не бояться великих смислів і вміють переводити класику на мову ХХІ століття без спрощень і “плакатності”.
Основою для лібрето стала Франкова повість «Захар Беркут» — історія про громаду, яка в момент випробування не розпадається на окремі долі, а навпаки — збирається в єдине ціле. Це сюжет про свободу, яка не приходить “у подарунок”, про відповідальність за вибір і про єдність, що народжується не зі слів, а з внутрішньої готовності стояти разом. «Золотий обруч» у цьому сенсі говорить дуже прямо: він про гідність, про пам’ять, про право бути собою — і про ціну, яку інколи доводиться платити, щоб не відмовитися від власних принципів.
Режисером вистави стане Іван Уривський — один із найяскравіших сучасних режисерів України, відомий точним відчуттям ритму, образності та емоційної правди. Поруч із ним — диригент-постановник Іван Чередніченко, музичний керівник театру та один із найцікавіших інтерпретаторів Лятошинського. У цій постановці оркестр — не “фон” і не просто супровід: музика веде драматургію, загострює конфлікти, підсилює напругу й задає масштаб подій. Візуальний світ опери створює Дарія Біла — сценографка та художниця костюмів, яка формує мову вистави через сучасні образи: пластичні, символічні, впізнавані, але не буквальні.
Це нове прочитання не про “ефекти заради ефектів”. Швидше — про чесне осмислення: «Золотий обруч» говорить про нас теперішніх так, ніби написаний для сьогоднішнього дня. Про те, що робить людей спільнотою, де починається внутрішня свобода, як народжується витримка, і чому пам’ять — це не лише про минуле, а про живий зв’язок між поколіннями. Тут гідність і єдність не звучать як красиві слова — вони відчуваються як щоденна робота, як непрості рішення, як уміння не втратити людяність під тиском.
«Золотий обруч» — це опера про боротьбу й стійкість, про тих, хто не здається, навіть коли здається, що сил більше немає. І водночас — про надію: “обруч” тут стає символом того, що тримає форму, не дає розсипатися, допомагає встояти, коли зовнішній тиск намагається зламати все. Після такої вистави не хочеться одразу перемикатися на буденне — навпаки, хочеться говорити, думати, згадувати й триматися ближче одне до одного.
