спектакль Принцеса і 100 поцілунків Львів 2026-03-20 12:00 Перший академічний український театр для дітей та юнацтва
- Режисер – Валерій Коломієць
- Художник – Ася Кравчук
- Композитор – Hildegard Faro
- Хореографія – Нінель Збєря
- Світло: Світлана Коренькова, Богдан Сидор
- Звук: Людмила Пернепесова, Юрій Ванджала
- Асистент режисера – народна артистка України Олена Баша
- Звукові ефекти – заслужений діяч мистецтв України Юрій Саєнко
- Відео-проекції – Вадим Тадер
Принцеса і сто поцілунків
У темному королівстві, де на вікнах щільні штори, а сміх ніби заборонений законом, живе юна Принцеса. Вона знає розклад придворних уроків і всі правила поведінки, але зовсім не знає, як пахнуть квіти після дощу, як звучить ранковий щебіт пташок і чому від безпричинного сміху теплішають долоні. Її дні тягнуться рівними сірими смужками, поки одного разу в палацові ворота не заходить Принц із сусіднього королівства — без пихи, із вітром у волоссі та очима, в яких відбиваються барви світу.
З подивом Принцеса дізнається від нього, що існує інше життя: можна співати й не чекати дозволу, можна бігти босоніж травою, вигадувати смішні слова, садити власний квітник і збирати друзів за великим столом. Разом вони створюють маленьку змову проти сірості — у цій змові сто поцілунків. Не про пишні церемонії, а про щоденні знаки уваги: поцілунок-дякую після допомоги, поцілунок-вибачення, коли помилився, поцілунок-підтримка перед важливим кроком, поцілунок-радість, коли нарешті щось вдалося. Кожен — як крихітний ліхтарик, що освітлює шлях і розтоплює кригу заборон.
На сцені казка оживає через музику, пластику й світло: м’які мелодії заводять серце в ритм пригоди, світлові переходи переносять із темного залу до барвистого саду, а костюми поступово наповнюються кольорами — саме так, як змінюється на очах сама Принцеса. Діти сміливо впізнають у ній себе, коли страшнувато, але дуже хочеться спробувати нове; дорослі згадають, як важливо дозволяти собі радість і чути тихий голос внутрішньої свободи.
Це тепла сімейна історія про силу щирих почуттів і про те, що справжні зміни починаються з малих жестів. Радимо прийти трохи завчасно, сісти зручно, вимкнути сповіщення і подарувати собі час — тоді перший звук і перша усмішка прозвучать ще яскравіше. Сто поцілунків — сто нагадувань, що світ стає світлішим, коли ділишся добром.
