спектакль Від тебе до мене Львів 2026-04-16 18:00 Львівський академічний обласний театр ляльок
«Від тебе до мене» у Львові
Літературно-музична композиція, що відкриває поетичний світ Атени Пашко
У Львівському театрі ляльок глядачам представлять літературно-музичну композицію «Від тебе до мене», присвячену поезії Атени Пашко. Ця вистава звертається до постаті, яка посідає особливе місце в українській культурі, громадському житті й духовній історії країни. Атена Пашко була поетесою, громадською діячкою, дружиною В’ячеслава Чорновола, але в цій сценічній роботі важливо передусім інше — її власний голос, її внутрішня інтонація, її спосіб говорити про людину, любов, гідність і свободу.
Композиція пропонує глядачеві не просто почути окремі вірші, а увійти в цілісний поетичний простір, де слово живе не на сторінці, а в голосі, у музиці, у сценічному русі, в паузах і в самій присутності акторів. Це форма, яка дозволяє відчути поезію ближче — не як щось далеке й урочисте, а як живу мову, здатну звучати дуже прямо і дуже точно.
Поезія, в якій є сила, ніжність і внутрішня твердість
У віршах Атени Пашко поєднуються речі, які в житті часто існують поруч, хоча не завжди легко вміщаються в одному слові. Це жіноча сила і вразливість, ніжність і твердість, біль і гідність, любов і висока внутрішня вимогливість. Її поезія не тікає від складних тем і не ховається за красивими формулами. Вона говорить про те, що справді має вагу: про свободу, про моральний вибір, про людську стійкість, про потребу не зрадити себе навіть у важкі часи.
Сьогодні ці тексти звучать особливо виразно. У них легко впізнати ті опори, яких суспільство потребує й тепер: відчуття гідності, ясне розуміння цінностей, вірність правді, повагу до внутрішньої свободи. Саме тому звернення до поезії Атени Пашко сьогодні не виглядає жестом лише пам’яті чи культурної шани. Це ще й жива розмова з текстами, що не втратили своєї моральної сили.
Сценічне втілення, де поетичне слово отримує нове дихання
У виконанні акторів ТМ «Театру у кошику» поезія Атени Пашко звучить по-новому — не змінюючи своєї суті, але відкриваючись через іншу сценічну форму. Тут важливими стають не лише самі тексти, а й те, як вони входять у простір вистави, як поєднуються з музикою, як розподіляються між голосами, як змінюють настрій і ритм сцени.
У виставі задіяні четверо акторів. Саме завдяки цьому виникає багатоголосий простір, у якому поетичне слово не звучить одноманітно чи плакатно. Воно набуває різних відтінків, дихає різними інтонаціями, переходить від особистого до спільного, від тихого до напруженого, від інтимного до майже громадянського звучання. Така побудова дозволяє краще відчути глибину самої поезії й не звести її до одного настрою чи одного тону.
Постановку здійснила режисерка Ірина Волицька. Для такої роботи її режисерська присутність особливо важлива, адже літературно-музична композиція вимагає дуже точного чуття форми. Тут легко або перевантажити сцену, або, навпаки, втратити живий рух. У цьому випадку ключовим стає баланс між словом, музикою і сценічною дією — та рівновага, за якої поезія не розчиняється в театральності, але й не лишається лише декламацією.
Пам’ять, яка звучить у теперішньому часі
Пам’ять про Атену Пашко в цій композиції постає не як формальний акт вшанування. Йдеться про щось значно глибше — про повернення до постаті, яка уособлює силу українського духу, внутрішню шляхетність і вірність тим моральним орієнтирам, без яких важко витримати історичні випробування. Її слово і сьогодні може підтримувати, збирати, нагадувати про головне.
Саме тому «Від тебе до мене» має значення не лише як культурна подія, а і як простір уважного слухання. Це нагода побути поруч із поезією, яка не потребує зовнішнього ефекту, бо має власну глибину. Нагода почути голос жінки, чия присутність в українській культурі пов’язана не тільки з особистою долею, а й із великим етичним виміром — боротьбою за правду, свободу й красу, які не втрачають ваги з часом.
Вистава, що звертається до найважливішого
«Від тебе до мене» у Львівському театрі ляльок — це сценічна композиція для тих, кому важливе поетичне слово, людська інтонація і пам’ять, яка залишається живою. Через музику, акторське виконання і уважне ставлення до тексту вона відкриває Атeну Пашко не як постать із підручника чи лише символ епохи, а як авторку, здатну говорити з сучасним глядачем напряму. І саме в цьому — головна сила цієї постановки.
