спектакль Все буде добре Львів 2026-05-23 18:00 Перший академічний український театр для дітей та юнацтва у Львові
«Все буде добре» у Львові
Драма про жінок, війну, втрати і ту крихку опору, без якої важко встояти
У Першому театрі для дітей у Львові показують виставу «Все буде добре» — драму тривалістю 1 година 20 хвилин, розраховану на глядачів 18+. Прем’єра відбулася 2 і 3 листопада 2024 року.
Це історія, що виростає з дуже болючого і дуже знайомого для сьогоднішньої України досвіду. Вона говорить про темряву, в яку людей занурює війна, про втрати, про виснаження, про внутрішній надлом і про ту майже невидиму, але життєво потрібну спробу все ж таки втриматися. Не тому, що легко. Не тому, що хтось знає готову відповідь. А тому, що жити далі все одно треба, навіть коли сил майже не лишається.
У центрі вистави — запитання, на які немає швидких і простих відповідей. Де шукати світло, коли навколо сам морок? Як не зламатися, коли війна вдирається в особисте життя і перекроює його без дозволу? Як пережити те, що, здавалося б, пережити неможливо? І що може допомогти жінці, яка не є героїнею з плаката, а просто однією з тисяч українок, на плечі яких упав увесь тягар цього часу?
Не про великі декларації, а про людську витримку
«Все буде добре» не намагається говорити гучними словами. Сила цієї вистави — саме в іншому. Вона дивиться на війну не здалеку, не через узагальнення, а через внутрішній стан людини. Через втому, страх, самотність, безсилля, але також через потребу не залишатися наодинці. Через той момент, коли навіть найменший крок назустріч іншій людині може виявитися важливішим, ніж довгі пояснення і правильні фрази.
Можливо, саме в цьому і є одна з головних думок вистави: іноді надія повертається не у вигляді великого прозріння, а в дуже простому русі — коли одна людина все ж простягає руку іншій. Коли між зневірою і темрявою раптом з’являється бодай мінімальна можливість нести свій біль не самій.
Театральна мова, що не відгороджується від реальності
Це драма, яка не обіцяє легкого перегляду. Вона вимагає внутрішньої присутності й готовності не відвертатися від важких тем. Водночас вистава не зводиться лише до відчаю. Вона тримається на напрузі між втратою і спробою вистояти, між болем і тихим пошуком точки опори. Саме тому назва «Все буде добре» звучить тут не як банальна втішна формула, а як питання, сумнів, надія і внутрішня потреба повірити хоча б у можливість цього.
Постановча команда
Режисер-постановник — Лариса Діденко
Художник-постановник — Наталія Тарасенко
Композитори — Богдан Сегін, Анастасія Лозова
Балетмейстер — Людмила Пернепесова
Художник по світлу — Світлана Коренькова
Дійові особи
Наталія Алексеєнко
Анастасія-Марія Хавунка
Надія Лисак
Ірина Занік
Соломія Федак
Юліанна Опалевич
Важлива інформація для глядачів
У виставі звучать сигнали повітряної тривоги та використовується блимання світла. Це важливо врахувати перед відвідуванням.
Продаж квитків припиняється за 5 хвилин до початку вистави. Після третього дзвінка глядачів до зали не впускають, а вартість квитка не повертається.
Адміністрація театру залишає за собою право на заміну або перенесення вистави.
У разі повітряної тривоги показ зупиняється, а всі глядачі мають спуститися в укриття. Після відбою вистава продовжується або, якщо тривога затяжна, може бути перенесена на іншу дату. Якщо тривогу оголошено ще до початку показу, початок вистави зміщується до відбою. Якщо глядач запізнився або не прийшов, адміністрація може запропонувати обмін квитків на інші події, однак їхня вартість не повертається.
Театр, відкритий для всіх
У Першому театрі для дітей у Львові з жовтня 2018 року діє проєкт «Інклюзивний театр». Завдяки цьому вистави репертуару доступні людям із порушенням зору: для них передбачено послугу аудіодискрипції — коментування вистави через приймачі з навушниками. Також у глядацькій залі облаштовані місця для людей, які користуються кріслом колісним.
«Все буде добре» — це вистава не про абстрактну стійкість, а про реальну людську вразливість, у якій усе ж знаходиться місце для опору. Для глядача це може бути непростий, але важливий досвід — побачити на сцені не відсторонену історію, а відлуння того, чим живе сьогодні країна і чим щодня живуть її жінки.
