спектакль Зачарована Десна Львів Перший академічний український театр для дітей та юнацтва
- Режисер-постановник:Владислав Писарев
- Художник-постановник:Крістіна Зограбян
- Хореограф:Крістіна Зограбян
- Композитор:Євген Золотухін
- Художник по світлу:Світлана Коренькова
Зачарована Десна
«Зачарована Десна» — це не просто спогад, а поетична мапа дитинства, яку доросла пам’ять розкладає на березі ріки. На сцені оживає світ малого Сашка: сонце, що падає крізь вишні, пахощі щойно скошеного сіна, голоси рідних, робота й свято, страхи і маленькі перемоги. Дитинство тут — як міф, у якому кожна дрібниця має вагу і стає знаком великої любові до життя.
Історію веде сам хлопчик — щиро, з гумором і допитливістю. Він відкриває для нас красу звичайних речей: ріку, що вчить свободи; поле, яке гуде працею; дім, де тепло зберігають руки матері й батькова мовчазна сила. У цих образах — духовне багатство, що не вимірюється грошима: доброта, пошана до праці, потреба любити свій край і людей поруч.
Подорож у минуле у виставі — не втеча від сьогодення, а розмова з власним корінням. Повертаючись до джерел, ми краще розуміємо себе теперішніх: що таке гідність, заради чого триматися разом, чому мова і пісня — не прикраса, а опора. Вистава ніжно нагадує: наша земля, наші предки, наша пам’ять — це сила, з якою легше проходити випробування.
Сценічна мова постановки — проста і водночас образна. Живе слово акторів, пластика, світло і музика складаються у кінематографічні картини: то смішні й бешкетні, то задумливі, як вечір над водою. Глядач ніби рухається берегом Десни разом із героями —то босоніж по теплому піску, то впродовж дощового дня, коли синіє далечінь і хочеться мовчати.
Це спектакль для всієї родини. Діти впізнають у малому Сашкові себе — із його спраглими до світу очима. Підлітки відчитають тему пошуку власного голосу. Дорослі віднайдуть ту саму ніжну ноту ностальгії, що дозволяє побачити у минулому не «ідеальну картинку», а правду — із її смішним і складним, світлим і болючим.
Невелика порада глядачам: приходьте трішки завчасно, вимкніть сповіщення й подаруйте собі хвилину тиші перед початком. У сповільненні краще чуються паузи, а з ними — і сенси, заради яких ми приходимо до театру.
Наприкінці залишається відчуття повернення додому — не до адреси, а до власної душі. Така мить буває рідко, інколи — лише одна. «Зачарована Десна» бережно дарує її кожному, хто готовий слухати.
