концерт Музика в Старому Львові. Прелюдія Львів 2026-08-15 19:00 Палац Потоцьких
«Музика в Старому Львові». Прелюдія у Палаці Потоцьких
Виконавець
Шимон Рослоновський — фортепіано, Варшава.
Програма
Фрідерік Шопен. Ноктюрн до мінор, тв. 48
Фрідерік Шопен. Полонез фа-дієз мінор, тв. 44
Фрідерік Шопен. Скерцо сі-бемоль мінор, тв. 31
Йоганн Себастьян Бах — Ферруччо Бузоні. Чакона ре мінор, BWV 1004
Фрідерік Шопен. Andante spianato і Великий блискучий полонез мі-бемоль мажор, тв. 22
Шимон Рослоновський уже встиг виступити в місцях, які важко назвати звичайними концертними майданчиками. Він грав фортепіанні речиталі у високогірному притулку біля Рисів, а також на поромі, що курсує маршрутом Свіноуйсьце–Істад. Наступною точкою в цій незвичній географії стане львівський Палац Потоцьких.
Такий перелік локацій добре показує характер молодого музиканта. Здається, йому цікаво не просто вийти на сцену й виконати підготовлену програму. Рослоновський шукає простір, обставини та особливу взаємодію між музикою, місцем і слухачами. Вишукана зала палацу стане для нього новою ситуацією — зовсім іншою після гірської тиші та руху морського порома.
Піаністові трохи більше двадцяти років. Він навчається на третьому курсі Університету музики імені Фрідеріка Шопена у Варшаві. Свого часу Рослоновський був наймолодшим студентом у класі Януша Олейнічака — відомого польського інтерпретатора Шопена, який нещодавно пішов із життя. Нині молодий музикант продовжує навчання у Конрада Сколярського та Кароля Радзівоновича.
Його виконавську роботу вже помітили не лише викладачі та професійне середовище. Польське радіо відзначило Рослоновського нагородою «Chopin» у категорії «Полонез». Окремо свого фаворита обрала й публіка, присудивши піаністові глядацький приз. Для музиканта такого віку це важлива оцінка, особливо з огляду на те, яке місце посідає музика Шопена в польській фортепіанній традиції.
Концертна програма складається з п’яти великих композицій. Чотири з них належать Фрідеріку Шопену, одна — Йоганну Себастьяну Баху, хоча прозвучить вона у відомій фортепіанній версії Ферруччо Бузоні. Саме цей твір стане смисловим і драматичним центром вечора.
Чакона ре мінор, BWV 1004 спочатку була написана Бахом для скрипки соло. Твір з’явився 1720 року, а наприкінці ХІХ століття Ферруччо Бузоні переніс його на рояль. Це не стримане перекладення нот з одного інструмента на інший. Бузоні значно розширив звучання композиції, використав октавні подвоєння, щільні акордові пласти та майже весь регістровий діапазон фортепіано.
У результаті скрипкова Чакона перетворилася на масштабне полотно, яке вимагає від піаніста технічної витримки, фізичної сили й уміння контролювати довгу музичну форму. Навколо цієї транскрипції досі точаться суперечки. Прихильники історичної точності запитують, наскільки в ній зберігся власне Бах, а наскільки на перший план вийшло романтичне мислення Бузоні. Піаністи, однак, продовжують включати Чакону до своїх програм — надто переконливо вона звучить на роялі.
Твір Баха — Бузоні буде оточений мінорним Шопеном. На початку концерту прозвучить Ноктюрн до мінор, тв. 48, у якому спокійний і зосереджений вступ поступово набуває дедалі більшої внутрішньої напруги. Далі — Полонез фа-дієз мінор, тв. 44, драматичний і суворий, далекий від простого танцювального жесту. Скерцо сі-бемоль мінор, тв. 31 продовжить цю лінію різких контрастів, неспокійного руху та майже оркестрової сили.
У цих трьох композиціях немає звичного образу салонного Шопена — делікатного автора музики для камерного вечора. Тут він постає значно гострішим, темнішим і масштабнішим. Кожен твір вимагає від виконавця не лише витонченості, а й рішучого характеру, точного відчуття форми та здатності довго тримати емоційне напруження.
Завершать програму Andante spianato і Великий блискучий полонез мі-бемоль мажор, тв. 22. Спочатку слухачі почують протяжну, рівну кантилену — світлу й спокійну, майже без тіні драматизму. Потім музика змінить напрям: почнеться блискучий полонез із його святковою енергією, віртуозним рухом і відкритою радістю.
Після мінорних ноктюрну, полонезу, скерцо та монументальної Чакони такий фінал сприйматиметься як зміна повітря. Напруга відступить, рояль зазвучить вільніше, а слухачі нарешті отримають можливість видихнути.
