спектакль Поліандрія Львів 2026-09-10 18:00 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької у Львові
Поліандрія у Львові — вистава театру імені Марії Заньковецької
Цілісність сьогодні майже перетворилася на розкіш. Особливо тоді, коли війна проходить не десь поруч, а безпосередньо крізь людину, її пам’ять, звички, стосунки та уявлення про майбутнє. Чи можна після пережитого так само впевнено йти своєю дорогою, як раніше? І що робити близьким, коли додому повертається начебто та сама людина, але водночас уже зовсім інша?
Саме з цієї непростої точки починається історія вистави “Поліандрія”. Війна тут постає не лише як велике суспільне потрясіння. Вона заходить у приватний простір, втручається в родинну історію, змушує людей заново знайомитися одне з одним і домовлятися про речі, які колись здавалися очевидними.
Поллі та два Андрії
Андрій і Поллі давно разом. У них уже склався власний побут, є звички, спільні плани та зрозумілий для обох порядок життя. Та після війни колишні правила перестають працювати. І Поллі доводиться домовлятися вже не просто з Андрієм, якого вона знала раніше.
Тепер Андріїв начебто двоє.
Один — Сумний. Інший — Злий.
І це не дві випадкові характеристики, а дві частини людини, яка повернулася з досвідом, здатним розколоти звичне відчуття себе. Автор не пропонує третього, Веселого Андрія, і в цьому є своя промовиста деталь. Хоча сама вистава зовсім не позбавлена гумору. Навпаки, навіть у дуже незручних, болючих і майже абсурдних ситуаціях персонажі раз у раз опиняються в обставинах, з яких важко вийти без сміху.
Потреба наново вибудувати стосунки перетворюється для Поллі на справжній виклик. Треба зрозуміти, хто тепер поруч із нею, як говорити з цією людиною і чи можливо взагалі повернути те життя, яке було раніше. Відповідь поступово стає очевидною: так, як до війни, вже не буде.
Смішне поруч із дуже серйозним
Провокативна п’єса Сергія Кулибишева без зайвої церемонності зазирає у спальню українського подружжя. Чи це історія конкретної пари, чи ситуація, в якій можна впізнати значно більше людей, — питання залишається відкритим.
Особисті проблеми тут швидко набувають несподіваного масштабу. Здавалося б, навіть звичайний “третій зайвий” уже здатний неабияк ускладнити романтичні стосунки. Але в “Поліандрії” ситуація стає ще заплутанішою: під ковдру раз у раз намагається пробратися хтось наступний.
До цього додаються персонажі та обставини, які остаточно руйнують шанс на тихий і передбачуваний вечір. Серед них — мама з єнотом, своєрідний безкоштовний додаток до романтики, якої й без того вистачає з надлишком.
Саме на зіткненні серйозного й абсурдного тримається значна частина вистави. Смішне тут не скасовує болючого, а болюче не забороняє сміятися. Герої можуть опинятися в кумедних ситуаціях, сперечатися, сердитися, шукати потрібні слова, але за всім цим постійно відчувається головне питання: як залишитися разом, коли сама людина після пережитого вже не може бути такою, як раніше?
Стосунки після точки неповернення
“Поліандрія” говорить про війну через дуже особисту територію — близькість між двома людьми. Без великих декларацій і відсторонених міркувань. Тут наслідки глобальних подій видно в побуті, розмовах, реакціях, образах і спробах знову знайти спільну мову.
Родинна історія ніби ділиться навпіл: є життя до війни і все, що почалося після. Але поділ проходить не тільки через календар. Він проходить через самих людей.
Поллі доводиться приймати нову реальність, у якій поруч одночасно існують Сумний і Злий Андрії. А Андрію — шукати спосіб зібрати докупи себе самого. І поки герої намагаються зрозуміти, як їм жити далі, вистава постійно балансує між драмою та комедією, незручністю й ніжністю, абсурдом і дуже впізнаваними людськими почуттями.
“Поліандрія” на сцені театру імені Марії Заньковецької — історія про пару, якій доводиться починати важливу розмову заново. Про близькість після великого потрясіння, про змінених людей і про спробу передомовитися тоді, коли старі домовленості вже не діють. Бо повернути все “як було” неможливо. Залишається зрозуміти, яким воно може бути тепер.
