спектакль Маруся Чурай Львів 2026-09-21 18:30 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької у Львові
«Маруся Чурай» у театрі імені Марії Заньковецької
До Львова приїздить одна з найгучніших постановок останніх років — вистава «Маруся Чурай» Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Це масштабна драма-пісня, створена за романом у віршах Ліни Костенко, де добре знайомий літературний текст звучить у контексті сучасного українського досвіду.
Над постановкою працювала команда митців, кожен із яких має власну виразну творчу мову. Режисером став Ростислав Держипільський, авторську музику написав Святослав Вакарчук, за відеорішення відповідав Олесь Санін, а особливе звучання вистави формує вокальна робота Наталії Половинки. Поєднання театру, музики, живого голосу та кінематографічної образності створює сценічне полотно, у якому особиста історія Марусі розгортається на тлі долі цілого народу.
Історія, прочитана через досвід війни
Ростислав Держипільський звертається до «Марусі Чурай» не лише як до оповіді про кохання, зраду та трагічну долю обдарованої дівчини. Для режисера це передусім розмова про війну, людську гідність, відповідальність і вибір, який іноді доводиться робити в найтяжчих обставинах.
Події твору Ліни Костенко віддалені від сьогодення століттями, однак у виставі вони набувають болісної актуальності. Герої живуть у час, коли звичний світ руйнується, люди втрачають близьких, а особисті рішення перестають бути лише приватною справою. Кожен крок має наслідки, і навіть мовчання може стати моральною позицією.
Маруся постає не просто легендарною піснетворицею. Її голос уособлює пам’ять, яка переживає окрему людину та зберігає те, що могло б зникнути. Через її долю вистава говорить про ціну зради, здатність вистояти після втрати й силу мистецтва, яке залишається навіть тоді, коли його авторові вже нічого не належить.
Музика, голос і сценічний простір
Важливою частиною постановки стала музика Святослава Вакарчука. Вона не просто супроводжує дію, а працює разом із текстом, допомагає вибудувати напруження та підкреслює моменти, де звичайних слів уже недостатньо. Музичні фрагменти переходять від камерного звучання до великого емоційного підйому, підтримуючи ритм усієї вистави.
Окреме місце належить роботі Наталії Половинки з голосом. Спів тут стає способом розповіді, пам’яттю й внутрішнім монологом персонажів. Він може звучати тихо, майже пошепки, а потім раптом охоплювати весь сценічний простір. Завдяки цьому пісня у виставі сприймається не як декоративний елемент, а як жива частина драматургії.
Кінематографічні відеорішення Олеся Саніна розширюють межі сцени. Вони додають подіям масштабу, допомагають переходити між різними планами оповіді та підсилюють відчуття історичного часу. Театр і кіно не сперечаються між собою, а складаються в єдину візуальну мову.
Античний масштаб української драми
Журналіст і публіцист Віталій Портніков відзначив, що роман Ліни Костенко вже сам по собі має риси великої античної трагедії, а в постановці Ростислава Держипільського цей масштаб стає особливо виразним.
У «Марусі Чурай» справді є все, що властиве великій драмі: любов і зрада, суд і провина, війна, особиста жертва, відповідальність перед собою та людьми. Водночас це глибоко українська історія, де приватна доля нерозривно пов’язана з історією країни.
Герої вистави не поділяються на прості й однозначні типи. Кожен має власну правду, слабкість і межу, за яку не може або не хоче переступити. Саме тому знайомий зі шкільних років сюжет звучить без музейної дистанції. Він повертається до глядача як жива розмова про речі, які й сьогодні залишаються складними.
Одна з найрезонансніших театральних прем’єр
«Маруся Чурай» Франківського драмтеатру стала однією з найпомітніших українських постановок останнього часу. Її сила полягає не лише у відомих іменах, залучених до роботи, а у спільному баченні твору Ліни Костенко.
Вистава не намагається спростити роман або перетворити його на звичайну сценічну ілюстрацію. Вона уважно працює з поетичним текстом, але водночас шукає для нього сучасну форму. Так народжується історія про людину, яка опинилася між особистим болем і великою історією, між бажанням жити та необхідністю залишитися вірною собі.
Побачити «Марусю Чурай» у Львові можна на сцені театру імені Марії Заньковецької. Це нагода почути безсмертний текст Ліни Костенко по-новому — через акторську присутність, музику, голос і сценічні образи, що говорять із глядачем мовою сьогоднішньої України.
