спектакль Річард після Річарда Львів 2026-02-15 18:00 Львівський академічний обласний театр ляльок
«Річард після Річарда»
Львів, Львівський театр ляльок
У Львівському театрі ляльок покажуть «Річард після Річарда» — моновиставу, створену за мотивами історичної хроніки Вільяма Шекспіра «Річард III». Це не «класична постановка за текстом», а радше концентрація шекспірівської історії до одного голосу й одного тіла на сцені. Тут лишається головне: анатомія одержимості владою, страх, провина, бажання виправдати себе — і неможливість втекти від того, що вже зроблено.
Режисерка: Ірина Волицька
Виконавиця: Лідія Данильчук
Шекспірів «Річард III» — розлоге полотно про фінальну стадію війни Червоної і Білої троянд в Англії та про її останнього правителя — Річарда ІІІ Плантагенета. У цій моновиставі вся масштабність історії зведена до одного героя. Але є важливий поворот: історія починається там, де у Шекспіра вона ніби завершується. Тобто ми не стежимо за його сходженням — ми зустрічаємо Річарда «після», коли все вже сталося, коли позаду — рішення, злочини, втрати, і залишився лише він сам та його внутрішній суд.
Глядачеві тут навмисно залишають свободу: де і коли відбувається дія — вирішуєте ви. Це може бути остання ніч перед загибеллю, коли людина намагається встигнути пояснити собі власне життя. А може — простір поза часом, щось схоже на вічне «після», де за кожен крок доводиться відповідати знову і знову. У цьому відчутті повтору й приреченості є особлива напруга: ніби Річард приречений не просто згадувати, а заново проживати те, що сам запустив.
Окремий, дуже рідкісний для світового театру штрих — Річарда ІІІ грає жінка. Жінка-Гамлет уже не дивина (традиція тягнеться ще від часів Сари Бернар і Асти Нільсен), а от жіночий Річард — випадок значно менш звичний. І саме це додає нових сенсів: змінюється не сюжет, а кут зору, пластика, енергія. Тиранія, амбіція, хитрість, самовиправдання — раптом перестають бути «чоловічими рисами персонажа» і стають тим, чим вони є насправді: людськими. Влада не має статі, як і спокуса нею.
За роки життя вистава встигла пройти довгий фестивальний шлях: за 10 років після прем’єри вона зібрала нагороди на театральних форумах у різних країнах — зокрема в Польщі, Німеччині, Литві, Вірменії, Естонії, Латвії та ОАЕ (у переліку також згадуються Росія). Такий досвід — найкраще підтвердження, що постановка працює не лише «в контексті» чи для вузького кола: вона читається універсально, бо говорить про речі, які впізнаються всюди.
«Річард після Річарда» — це вистава для тих, хто любить театр, який не пояснює простими словами, а змушує думати й відчувати. Тут немає натовпу персонажів і пишних декорацій — натомість є оголена психологія, внутрішній монолог і питання, від яких складно відмахнутися: що залишається з людини, коли вона отримала бажане? і чи існує «після», у якому можна уникнути відповідальності?
