спектакль Віртуози 45. ВІДКРИТТЯ Львів 2026-05-17 18:00 Львівська національна філармонія
«Віртуози 45. Початок фестивалю»
Львів, Львівська національна філармонія
Виконавці
Гліб Сасько, віолончель
Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
Теодор Кухар, диригент
Програма
Євген Станкович. Концерт № 2 для віолончелі
Йозеф Сук. Фантастичне скерцо, тв. 25
Антонін Дворжак. Симфонія № 6 ре мажор, тв. 60
Про відкриття фестивалю
Відкриття фестивалю традиційно задає його настрій і окреслює головний вектор. Ця програма поєднує віртуозність, масштаб симфонічного звучання та виступ Гліба Саська — соліста, чия уважна, зібрана манера гри здатна одразу захопити слухача. Водночас за зовнішньою урочистістю цієї події відчувається й інший план — більш особистий і внутрішньо камерний.
Євген Станкович. Концерт для віолончелі № 2
Свій Другий концерт для віолончелі Євген Станкович завершив у квітні 2016 року після майже п’ятдесятирічної паузи в цьому жанрі. Три частини твору мають назви, які промовляють самі за себе: «Музика для Марточки», «Постлюдія» та «Монолог діда». Станкович — одна з ключових постатей сучасної української музики: його Третя камерна симфонія у 1985 році увійшла до десятки найкращих творів світу за версією ЮНЕСКО.
Йозеф Сук. «Фантастичне скерцо»
«Фантастичне скерцо» Йозефа Сука належить до щасливого періоду, якому не судилося тривати довго. Композитор написав цей твір у 1903 році, коли був одружений з Отілією, донькою Дворжака, і, ймовірно, переживав один із найсвітліших етапів свого життя. Та на момент прем’єри, що відбулася 18 квітня 1905 року в празькому Рудольфінумі, Дворжака вже не було серед живих, а Отілії залишалося жити зовсім недовго — невдовзі і доля Сука, і його музика змінилися назавжди. У цьому творі композитор тонко тримає рівновагу між жартівливою першою темою та другою — ліричною, схожою на вальс, яку по черзі підхоплюють віолончелі й скрипки. Це музика, яка ще не знає, що чекає попереду.
Антонін Дворжак. Симфонія № 6
Шосту симфонію Антоніна Дворжака нерідко називають його най«брамсівськішим» твором — і для цього справді є підстави. Композитор написав її у 1880 році, виконуючи обіцянку диригентові Гансу Ріхтеру, який роком раніше з успіхом представив у Відні Третю слов’янську рапсодію. Ріхтер новою симфонією захоплювався, однак частина музикантів Віденської філармонії, які впливали на вибір репертуару, виступила проти, тому прем’єра відбулася не у Відні, а в Празі. І все ж, попри помітну тінь Брамса, Дворжак у цій музиці залишається цілком собою.
