спектакль Я бачу, вас цікавить пітьма Львів 2025-12-12 18:00 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької
- Автор:Ілларіон Павлюк
- Інсценівка:Олексій Доричевський
- Режисер:заслужений артист України Максим Голенко
- Сценографія:народний артист України Олександр Білозуб
- Костюми:Анна Шкрогаль
- Балетмейстер:Олексій Бусько
- Художник зі світла:Руслан Березовий
- Музичне рішення:Марія Ясинська
- Помічники режисера:Роксолана Гоменюк, В'ячеслав Жуков, Тетяна Когут, Костянтин Шелест
- Продюсерка:Ярослава Кравченко
Я бачу, вас цікавить пітьма
Першу сценічну версію українського бестселера Ілларіона Павлюка, наклад якого вже перевищив 150 тисяч, переносять на підмостки заньківчан. Роман, що тримає за горло з перших сторінок, у театрі стає ще ближчим: темрява тут буквально дихає з-за куліс, а кожна пауза чутна, як крок у порожньому коридорі.
Дія відбувається у Буськовому Саду — містечку, де час застиг, а надія давно перетворилася на звичку мовчати. Узимку зникає дівчинка. Її майже ніхто не шукає: імовірність порятунку мізерна, а чутки про серійного звіра, що нишпорить катакомбами закинутого цукрового заводу, лише підсилюють загальну байдужість. І саме у цей простір небажаних відповідей відряджають столичного кримінального психолога Андрія Гайстера — людину, яка не прагне цього відрядження, але чомусь не може відвести погляд від обличчя зниклої. Вона йому дивно знайома. А значить, і ця історія — теж.
Поступово з’ясується: це подорож не тільки у «містичний» світ тіней, а й у цілком реальну країну людей, що розучилися співчувати. Дитина пропала? «Так буває». Жінка вистрибнула з вікна? «Ніхто не винен». Хижак полює на нову жертву? «Ми ж його не бачили». Буськів Сад насичений трьома отрутами — зневірою, страхом і байдужістю, — і саме вони виявляються найнебезпечнішими спільниками темряви.
Та навіть найгустіша ніч має межу. Постановка звучить як відповідь мороку — історія про «воскресіння», яке починається з маленького внутрішнього рішення не відвертатися. Театр у цьому сенсі — унікальне місце: тут світло справді перемагає темряву не гаслами, а присутністю глядача, який дихає в такт сцені.
Режисер Максим Голенко сприймає матеріал як пригоду і виклик: чи можливо популярність книжки продовжити на сцені без втрати глибини? Чому саме зараз, під час війни, Україну так сильно зачіпає «містичний трилер», що начебто говорить про інше? Для нього це насамперед історія про особисту відповідальність у «поторочному» світі: про людину з бойовою травмою, яка повертається з Афганістану й опиняється там, де зло виросло у звичку. Сила не працює, логіка ламається, і залишається тільки відчуття в серці та інтуїція — крихітний компас, що рятує від безумства. Чи вистачить цього, щоб вистояти? Відповідь народжується разом із виставою — у процесі, а не в заздалегідь відомому фіналі.
Сценічна мова вистави — сувора й влучна. Простір працює як окремий персонаж: ламані світлові акценти, густі тіні, звук, що буквально рухає повітря, і тиша, яка раптом стає гучнішою за крик. Музичний пласт плететься з впізнаваних тем і шорстких фактур: звучать тексти й пісні гуртів «Медовий полин», «Вій», Kyiv Ethno Trio, «Perkalaba», «Воплі Відоплясова» та Олега Скрипки, а також обробки народних співів — так ніби з-під сучасної шкури проступає глибинна пам’ять.
Це не хорор заради ефекту й не детектив заради розгадки. Це про нас сьогоднішніх — про травми, що не ховаються на задньому плані, про втомлену лють і про дуже тиху ніжність, яка вміє тримати за руку в темряві. «Я бачу, вас цікавить пітьма» у Заньковецької — не розвага, а досвід спільного випробування: вийти з зали й раптом побачити, що світ довкола стало видно інакше.
Постановку створено у співпраці з «Диким театром» (Київ). Радимо приходити трохи завчасно, вимикати сповіщення і дозволити собі кілька хвилин тиші перед початком — тоді дрібні деталі й майже непомітні переходи відкриваються повніше. Світло — поруч. Його просто треба впустити.
