спектакль Злякати(ся) монстрика Львів 2025-12-13 16:00 Львівський академічний обласний театр ляльок
- Авторка та режисерка – Уляна Мороз
- Авторка віршів – Валентина Тужина
- Художниця – Олександра Беземська
- Музичне оформлення – Михайло Шамарін
У кожного з нас живе свій маленький «монстрик» — страх, сором, злість чи тривога, які ми то ховаємо під ліжко, то робимо вигляд, що їх немає. Але варто придивитися — і виявляється, що цей монстрик може стати союзником: підказати, чого ми насправді боїмося, як нас можна підтримати і що робити, аби знову відчути спокій. Саме про таке дружнє знайомство з власними почуттями — інтерактивна вистава «Злякати(ся) монстрика» у Львівському театрі ляльок.
Це не «урок» і не «мораль». Це жива гра, де діти разом із акторами та батьками створюють двох персонажів — свого Монстрика (втілення страху) і своє Щастя (місце сили). З безпечних матеріалів народжуються кумедні, зворушливі істоти: у когось монстрик колючий, у когось — сонний і зелений, а в когось — такий гучний, що потребує навушників. Діти оживляють їх, дають голос, рух, ім’я і навіть правила — «чого мені зараз треба» і «як зі мною поводитися, коли я злюсь/сумую/лякаюсь». Так у грі з’являється найважливіше — мова емоцій.
Впродовж дійства малеча пробує прості, але ефективні техніки саморегуляції: «дихання їжака» (повільні вдихи-видихи носиком), «світлофор емоцій» (стоп — помічаю, жовтий — називаю, зелений — дію), «5–4–3–2–1» (заземлення через відчуття), «кишеня відваги» (маленькі фрази-підтримки для себе). А ще — вчиться говорити словами, а не сльозами: «мені страшно, бо темно», «мені треба обійми», «давайте зробимо паузу». Коли Монстрик отримує увагу й чіткі кордони, він меншає — і поступається місцем Щастю.
Батьки присутні поруч — це принципово. Вони не просто спостерігають, а стають «колом підтримки»: віддзеркалюють дитячі почуття, ловлять перші сигнали перевтоми, вчаться задавати запитання-ключі: «Що допоможе тобі зараз?», «Де в тілі живе цей страх?», «Як ми зрозуміємо, що стало легше?». Така спільна участь дарує сім’ї нові домовленості і спільні слова для непростих моментів удома.
Що відкриває вистава:
розпізнавання і називання емоцій — від «мені погано» до «я злюсь, бо мені завадили»
емпатію і взаємодію — як просити про допомогу і як її давати, не критикуючи
безпечні кордони — згода на дотик, право на паузу, «стоп-слово»
емоційну гнучкість — прийняття «незручних» почуттів і вміння їх проживати
відповідальність за свій стан — «я можу впливати на те, що відчуваю»
силу творчості — через малювання, ліплення, рух і голос емоції стають зрозумілими і керованими
Після фінального «кола» кожна дитина забирає додому не лише власних лялькових друзів, а й маленький набір «інструментів спокою»: кілька дихальних вправ, улюблені фрази-підтримки, гру «знайди три зелені речі в кімнаті», домовленість про «тиху хвилину». А дорослі — новий словник, яким легко говорити про складне.
Важливо: простір вистави працює за правилами поваги й безпеки. Тут немає «правильних» чи «неправильних» емоцій; є лише ті, що потребують уваги. Дитина може спостерігати збоку, приєднатись пізніше або змінити роль — її межі мають значення. Саме так формується довіра до власних відчуттів і до світу.
«Злякати(ся) монстрика» створено у співпраці з дитячою арттерапевткою Лідою Коваль — завдяки цьому ігрові епізоди делікатно спираються на сучасні підходи до розвитку емоційного інтелекту. Рекомендуємо виставу для дошкільнят і молодших школярів разом з одним із батьків чи близьких дорослих — так ефект від участі буде найсильнішим.
Приходьте знайомитися зі своїми монстриками. Вони не страшні, коли їх бачиш, чуєш і тримаєш за лапку. А десь поряд обов’язково вигулькне Щастя — воно завжди поруч, варто лише залишити йому місце.
