спектакль Золоторогий олень Львів 2026-02-22 12:00 Львівський академічний обласний театр ляльок
- Режисер – Сергій Брижань
- Художник – Інесса Кульчицька
- Музика – Остап Панчишин
Золоторогий олень
За мотивами твору Дмитра Павличка
Мати золоті роги — це дар чи тягар? Блиск, що манить, чи випробування, яке важко нести? У центрі вистави — міфічний олень, що блукає карпатськими хребтами, вичитує вітер із полонин і шукає в гірських шумовинах розраду після втрати. Часи суворі: на землю насувається темрява загарбництва, і не лише олень, а й люди довкола прагнуть правди, дружби, невигаданого тепла.
На одній із лісових стежок золоторогий зустрічає хлопчика Василька. Допитливий і сміливий, він бачить у дивовижній істоті не загрозу, а живу душу — таку саму, як у нього самого. Між ними постає тихе порозуміння: дитина шукає друга, олень — того, хто зрозуміє його мовчання. Їхня спільна мандрівка — це перевірка серця на міцність: чи здатні ми залишатися людьми, коли навколо глухо й холодно? чи можна берегти свою відмінність і водночас бути разом?
Постановка поєднує лялькове диво та живу гру акторів. Світло й тінь малюють на завісі карпатські обриси; з дерев’яних рейок народжуються мости й хатини; м’які тканини стають туманом, а тонкий звук сопілки перетворює сцену на гірський ранок. Ляльки з їхньою вивіреною пластикою підсилюють вразливість персонажів, а слова акторів звучать, мов давні говірки, наче з легенд і колискових. Уникнувши прямого моралізаторства, вистава говорить про складне просто — через образ, ритм, паузу і пісню.
У каркасі оповіді легко впізнати живу тканину карпатського фольклору: казкові істоти, прислів’я, наспіви, у яких гірський простір — не тло, а співрозмовник. Свобода тут не гасло, а повітря; міць — не про силу, а про витримку й вірність собі. Саме в цих обширах розкривається загадка золотих рогів: вони сяють не для хвали, а щоб освітлювати шлях іншим.
Після перегляду хочеться поговорити з дітьми й між собою:
• чим відрізняється дар від ноші і чи завжди світло — це радість;
• що таке справжня дружба у важкі часи;
• як відрізнити показну хоробрість від тихої, щоденної;
• чому прийняття «іншості» робить нас сильнішими.
«Золоторогий олень» — подія для сімейного перегляду: вона ніжна, але чесна; поетична, але зрозуміла дітям. Вона не знімає питань — вона вчить їх ставити. І, можливо, виходячи із залу, кожен відчує: наші власні «роги» — таланти, мрії, особливості — не тягар, якщо ними світити тим, хто поруч. Приходьте, аби почути, як у тиші сцени оживають гори, а маленький Василько і дивовижний олень вчать нас великої науки — бути добрими й вірними собі, навіть коли світ випробовує на міцність.
