спектакль PHOENIX & Друзі Львів 2025-12-11 19:00 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької
- Микола Гав’юк — скрипка
- Петро Тітяєв — скрипка
- Вадим Педорич — альт
- Денис Литвиненко — віолончель
PHOENIX & Друзі Львів Львівська національна опера
Коли в залі Львівської національної опери виходять на сцену Phoenix String Quartet разом із кларнетистом Миколою Гречухом, від перших хвилин відчувається: це не просто ще один пункт у афіші. У повітрі є особлива зосередженість, очікування зустрічі з людьми, які давно звикли творити разом і довіряти одне одному. Такий вечір має власну драматургію, свою «біографію», адже за ним стоять роки спільної роботи, пошуку спільної мови й поступового вибудовування того самого невидимого зв’язку, завдяки якому ансамбль дихає, як одне ціле.
Музиканти інтуїтивно відчувають партнера: достатньо одного погляду, ледь помітного руху смичка, короткого вдиху, щоб усі синхронно змінили динаміку чи напрямок фрази. Ця тонка узгодженість не виникає за один вечір. Вона формується у репетиційних залах, у довгих розмовах після концертів, у дискусіях про стилістику, темп, характер тієї чи іншої сторінки. Митці дозволяють собі сумніватися, сперечатися, шукати – і саме це живе, робоче середовище згодом перетворюється на сценічну свободу, яку відчуває глядач.
Тому кожне виконання Phoenix String Quartet і Миколи Гречуха сприймається не як застигла, раз і назавжди «вивірена» інтерпретація, а як живий процес думки, що народжується перед очима залу.
Для поціновувачів жанру цей львівський вечір стане нагодою почути, як у межах однієї програми можуть співіснувати дві різні естетики, два погляди на світ. З одного боку – Шимон Лакс із його зібраною, інтелектуально продуманою, але при цьому дуже людяною музикою, у якій відчувається пульс бурхливого ХХ століття. З іншого – Йоганнес Брамс, чия пізня творчість поєднує розмах романтизму з глибокою внутрішньою тишею, де кожен мотив звучить як роздум про прожите й пережите. Такий діалог епох допомагає відчути, наскільки широкими можуть бути межі камерного простору.
Програма вечора:
– Ш. Лакс — Струнний квартет №4
– Й. Брамс — Квінтет для кларнета та струнного квартету, сі-мінор, op. 115
Струнний квартет №4 Шимона Лакса (1901–1983) – це зразок уважної розмови композитора ХХ століття з класичною традицією. Лакс не руйнує знайомі форми, не влаштовує демонстративних «революцій», але обережно зміщує акценти, насичує фактуру новими гармонічними барвами, ритмічними раптовими зламами, напруженими інтонаціями. Зовнішніх ефектів тут небагато – натомість є постійна внутрішня напруга, яка то ледве відчутно тремтить у тлі, то раптово виходить на перший план.
Це музика, що вимагає від слухача зосередженого слухання: важливо не лише вловлювати основну тему, а й помічати, як змінюються стосунки між голосами, як кожен інструмент по черзі бере на себе ініціативу чи, навпаки, відходить у тінь, підтримуючи партнера. У виконанні Phoenix String Quartet цей квартет постає як відверта, без прикрас розмова про досвід непростого віку – із напруженими питаннями, болем і водночас тихою гідністю, яка не дозволяє музиці зламатися чи впасти у відчай.
Квінтет для кларнета та струнного квартету, сі-мінор, op. 115 (1891) Йоганнеса Брамса – інший полюс програми, де замість нервової сучасності ми чуємо мудрий, зосереджений голос пізнього романтика. Це твір митця, який уже багато що сказав у музиці й тепер ніби підсумовує свій шлях, дозволяючи собі говорити тихіше, але глибше. Кларнет у цьому квінтеті звучить майже як людина: то ніжно, довірливо, ніби в приватній розмові, то схвильовано, з ледь стримуваним болем, то знову спокійно, задумливо.
Струнні інструменти не просто «супроводжують» соліста – вони постійно з ним радяться, відповідають, обережно запитують, підтримують, коли фраза кларнета прямує до кульмінації. Чотири частини твору утворюють продуману емоційну арку: початкова медитативність поступово загострюється, у середині з’являється прихована драматична боротьба, а фінал залишає відчуття світлої, але досить проникливої меланхолії. Це музика, яка не вражає гучністю, але зачіпає настільки, що довго не відпускає.
Брамс написав цей квінтет під сильним враженням від гри кларнетиста Ріхарда Мюльфельда, і до сьогодні твір залишається еталоном для ансамблів, що працюють із цим складом. Для Миколи Гречуха та Phoenix String Quartet це можливість продемонструвати всю гнучкість і пластичність ансамблю: в одних епізодах кларнет ніби розчиняється у струнній фактурі, в інших – виходить на передній план, а квартет створює для нього м’яку, але виразну «рамку». Такий постійний обмін ролями робить виконання живим, непередбачуваним і справді унікальним щоразу.
PHOENIX & Друзі у Львівській національній опері – це не лише зустріч із двома видатними творами камерного репертуару. Це вечір про довіру, людяність і радість спільного музикування. Тут кожна деталь – від вибору програми до манери звернення до публіки – підпорядкована одній меті: зробити так, щоб музика прозвучала максимально щиро, без зайвої дистанції. Якщо вам важливо відчувати за звуком живу людину, якщо любите концерти, після яких ще довго хочеться мовчки побути наодинці з власними думками, цей вечір стане саме таким досвідом, до якого захочеться повертатися в пам’яті ще не раз.
