спектакль Коли цвіте папороть Львів Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької
«Коли цвіте папороть» у Львові — фольк-опера-балет Євгена Станковича
На сцені Львівської національної опери покажуть «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича — фольк-оперу-балет на дві дії, твір незвичайний і за жанром, і за своєю сценічною долею. Це не класична опера в звичному розумінні, не балет у традиційній формі й не проста музична вистава з послідовним сюжетом. Перед глядачем постає велике мистецьке полотно, у якому український фольклор, обрядовість, хореографія, хор, оркестр і сучасна музична мова з’єднуються в одне живе сценічне дійство.
Твір був написаний у 1977 році, однак довгий час не отримував повного сценічного втілення. Саме тому постановка «Коли цвіте папороть» має особливе значення: Львівська національна опера взялася яскраво й масштабно реалізувати задум, який багато років залишався майже легендою української музичної сцени. У цій виставі важлива не лише музика, а й сама можливість побачити твір у повному театральному обсязі — з рухом, образами, світлом, ритмом і силою живого виконання.
Унікальний жанр і незвична форма
«Коли цвіте папороть» часто називають явищем в українській музиці. І це не перебільшення. Фольк-опера-балет поєднує кілька мистецьких стихій одразу: оперну масштабність, балетну пластику, народнопісенну основу, обрядові мотиви й сучасне композиторське мислення. У виставі немає звичного для опери розвитку з окремими аріями, дуетами й чіткою сюжетною лінією, де герой крок за кроком проходить драматичний шлях. Тут усе побудовано інакше — через образи, стани, символи й зміну історичних та емоційних пластів.
Це вистава, яку потрібно не стільки «переказувати», скільки сприймати як потік музики, руху й візуальних вражень. Фольклорні мотиви тут не виглядають музейною реконструкцією. Вони звучать сучасно, енергійно, іноді різко, іноді дуже тонко. Євген Станкович працює з народною основою не як із прикрасою, а як із живим матеріалом, у якому зберігаються пам’ять, ритм, сила спільноти й давній зв’язок людини з природою.
Перша дія: прадавній світ і єдність людини з природою
У першій дії глядач переноситься у барвисті часи язичництва. Це простір, де народжувалися й укорінювалися прадавні уявлення українського народу, де обряди були не формальністю, а способом жити в ритмі землі, води, вогню, сонця, зміни пір року. Людина в цьому світі ще не відділяє себе від природи, а відчуває себе її частиною — залежною, вдячною, уважною до знаків і циклів.
Сценічна мова першої дії тримається на кольорі, русі, народних інтонаціях і відчутті великого давнього свята, за яким стоїть не розвага, а глибока культурна пам’ять. Образ цвіту папороті тут можна сприймати як символ пошуку дива, щастя, прихованого знання або миті, яку неможливо втримати звичайними словами. Саме тому музика й пластика стають головними провідниками цієї частини вистави.
Друга дія: сучасність, тривога і пам’ять про волю
У другій дії вистава переходить до іншого часу — ближчого, напруженішого, позначеного бурхливими подіями й відлунням війни. Тут з’являється інша емоційна температура: більше тривоги, сили, внутрішнього спротиву, передчуття небезпеки. Поряд із цим звучить героїчна лінія, навіяна пам’яттю про волелюбне козацтво, про боротьбу, гідність і здатність народу не втрачати себе навіть у складні часи.
Ця частина не руйнує зв’язок із фольклорною основою, а навпаки — показує, що давні мотиви можуть озиватися в сучасності зовсім по-новому. Пісня, ритм, жест, колективний рух і музична напруга стають способом говорити про час, у якому є біль, небезпека, надія й тривожне питання про майбутнє. У виставі також відчувається занепокоєння перед можливою катастрофою — не як абстрактний страх, а як гостре відчуття крихкості світу.
Мистецьке полотно з українських мотивів
«Коли цвіте папороть» — це постановка, у якій фольклор не просто звучить, а формує саму тканину вистави. Тут важливі народні інтонації, обрядові алюзії, колективна енергія хору, пластика тіла, оркестрова насиченість і сценічна образність. Усе це разом створює виставу, що не вкладається в рамки звичайного театрального сюжету.
Для глядача це може бути незвичний досвід, особливо якщо він очікує класичної опери з послідовною історією та впізнаваними вокальними номерами. Але саме в цій незвичності й сила твору. Він не пояснює все прямо, а дає відчути: давня культура, міф, пам’ять, війна, воля, страх і надія можуть співіснувати в одному сценічному просторі, якщо говорити про них мовою музики.
Тривалість і назва англійською
Тривалість вистави — 120 хвилин. За цей час глядач проходить шлях від прадавнього обрядового світу до сучасного відчуття тривоги й боротьби, від фольклорної барвистості до сильних драматичних образів. Це не легка розважальна постановка, а масштабна музично-сценічна робота, у якій кожен елемент має значення.
Євген Станкович
Фольк-опера-балет «Коли цвіте папороть»
Evhen Stankovych
Folk-Opera-Ballet “When the Fern Blossoms”
