спектакль Виставка «Прихована небезпека» Марти Ластовської Львів 2026-05-16 13:00 Lviv Concert House | Львівський органний зал
Виставка «Прихована небезпека» Марти Ластовської — Львів, Львівський органний зал
У Галереї Львівського органного залу представлена виставка Марти Ластовської «Прихована небезпека» — мистецька рефлексія на одну з найболючіших тем сучасної України. Експозиція говорить про мінний терор не як про віддалену військову проблему, а як про щоденну реальність, що продовжує впливати на життя людей, землю, роботу цілих регіонів і наше уявлення про безпеку.
Це виставка-нагадування про приховану агресію росії, спрямовану не лише проти сьогодення, а й проти майбутнього України. Міни не зникають разом із завершенням боїв на певній території. Вони залишаються в землі, у полях, біля доріг, у лісах, поблизу будинків, перетворюючи знайомий простір на місце постійної невидимої загрози.
Про що говорить експозиція
Сьогодні близько третини території України вважається потенційно небезпечною. За цією цифрою стоїть не суха статистика, а реальне життя людей, які не можуть вільно повернутися до своїх домівок, обробляти землю, відновлювати господарства, відбудовувати громади й почуватися захищено на власній території.
Міни — це пряма щоденна загроза життю. Вони діють тихо, без попередження, залишаючись невидимим бар’єром там, де ще вчора могли бути поля, садиби, дороги, пасовища або звичні маршрути між селами. Саме тому мінний терор не можна сприймати лише як наслідок війни. Це форма довготривалого руйнування, яка затримує повернення до нормального життя навіть там, де люди вже готові відновлюватися.
Виставка «Прихована небезпека» нагадує і про ширші наслідки цієї проблеми. Заміновані території блокують роботу аграріїв, позбавляють землю можливості знову давати врожай, ускладнюють пересування техніки та людей. Водночас руйнуються екосистеми: порушені ґрунти, пошкоджені ландшафти, знищені природні ділянки ще довго зберігають сліди війни.
Мінний терор як спроба заблокувати майбутнє
Мінний терор — це не тільки про небезпеку конкретного кроку. Це також про спробу вкрасти час, зупинити відновлення і не дати людям вільно жити на власній землі. Там, де земля залишається небезпечною, повільніше повертаються родини, важче запускається робота, довше стоять порожніми будинки, складніше відновлюється звичайний ритм життя.
Саме цю невидиму, але дуже відчутну загрозу Марта Ластовська переносить у виставковий простір. Її роботи не пояснюють тему прямолінійно. Вони створюють відчуття нестійкості, пошкодженості, небезпеки, яка може ховатися під поверхнею. Глядач стикається не з ілюстрацією, а з матеріальним образом землі, що втратила свою безпечність.
Матеріали, фактури і простір тривоги
У своїх роботах Марта Ластовська використовує матеріали, що імітують землю, уламки та сліди руйнування. Вони нагадують крихкі й нестабільні поверхні порушеного ландшафту — такого, де звичний вигляд місцевості вже не гарантує безпеки. Зовні простір може здаватися знайомим, але під ним приховується загроза, яку неможливо побачити одразу.
Фактура в цій експозиції має особливе значення. Вона працює не як декоративний прийом, а як спосіб говорити про досвід землі після насильства. Поверхні здаються зламаними, пошкодженими, непевними. У них є відчуття крихкості: ніби кожен рух потребує обережності, а кожен крок може мати наслідки.
Так мисткиня перетворює тему мінної небезпеки на просторове висловлювання. Глядач не просто читає про проблему, а опиняється поруч із нею — у середовищі, де руйнування не завжди кричить, але постійно присутнє. І саме ця стримана напруга робить виставку особливо точною.
Про авторку
Марта Ластовська — сучасна українська художниця-монументалістка, випускниця Львівської національної академії мистецтв та Дніпровського фахового мистецько-художнього коледжу культури. Її творчість вирізняється філософською глибиною, уважністю до матеріалу і вмінням працювати з фактурою як із повноцінною мовою висловлювання.
Працюючи з монументальним мистецтвом, Марта Ластовська вміє змінювати сприйняття простору. Її роботи не обмежуються окремим об’єктом: вони створюють середовище, у якому глядач починає інакше відчувати тему, масштаб і тишу навколо неї. У випадку виставки «Прихована небезпека» цей простір стає місцем пам’яті, тривоги й уважного погляду на землю, що досі потребує очищення, захисту і повернення до життя.
