спектакль Фантазії для голосу та контрабасу Львів Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса
«Фантазії для голосу та контрабасу» у Львові — подія в театрі імені Леся Курбаса
Концерт, у якому музика і слово зростаються в одну історію
«Фантазії для голосу та контрабасу» у Львові, на сцені театру ім. Леся Курбаса, — це концерт за участі Марії Онещак, Артема Каменкова та спеціального гостя, музиканта-віртуоза Максима Бережнюка, виконавця на традиційних духових інструментах. Уже сама ця назва задає правильний тон: перед нами не випадковий набір номерів, а програма, побудована як окремий простір слухання, де важить не лише музична майстерність, а й сам спосіб, у який голос, контрабас і дихання духових інструментів входять у розмову між собою.
Тут немає відчуття сухого концертного формату, де композиції просто стоять одна за одною. Навпаки, все влаштовано так, щоб народжувалося цілісне переживання. Це вечір, у якому музика не підміняє сенс і не тікає в абстракцію. Вона несе пам’ять, почуття, внутрішню напругу і водночас ту особливу м’якість, без якої неможливо говорити про любов, втрату, надію і віру.
Автентична пісня в сучасному прочитанні
Основу програми складають сучасні інтерпретації автентичних пісень про кохання, весільних і військових пісень. Це важлива деталь, бо вона одразу вказує на характер вечора. Йдеться не про буквальне відтворення фольклорного матеріалу і не про спробу законсервувати його в «правильній» формі. Навпаки, тут пісні проживаються заново — через сучасне звучання, нову внутрішню інтонацію і присутність виконавців, які працюють із цим матеріалом як із живою тканиною, а не як із музейною пам’яткою.
У цій побудові є особлива сила. Пісні про кохання, весільні й військові мотиви не розходяться в різні боки, а поступово складаються в ширшу картину людського життя. Любов, союз, розлука, чекання, вірність, втрата, внутрішня стійкість — усе це тут існує не окремими тематичними блоками, а одним спільним нервом. Саме тому така програма може звучати не як добірка, а як дорога, якою глядач іде разом із музикою.
Поезія, що входить у музику не як вставка, а як продовження дихання
У концерті ці пісні переплітаються з поезією Івана Франка та сучасних поеток Мар’яни Савки й Катерини Міхаліциної. І це поєднання виглядає дуже природно. Не як літературна вставка між музичними фрагментами, а як продовження того самого внутрішнього дихання. Поезія тут не зупиняє музику, а поглиблює її, відкриває нові відтінки і дозволяє почути вже знайомі слова або мотиви з іншої глибини.
Таке переплетення особливо цінне ще й тому, що воно поєднує різні часові пласти. Франко, Мар’яна Савка, Катерина Міхаліцина, автентична пісня, сучасне сценічне прочитання — усе це в одному просторі не конфліктує, а взаємно підсилює одне одного. Саме на такому поєднанні часто й народжується те рідкісне відчуття, коли концерт перестає бути просто подією в афіші й починає сприйматися як розмова, в якій слово і звук довіряють одне одному.
Пісні-посвяти для тих, кого любимо
Окремо важить і сам настрій програми: це пісні-посвяти для тих, кого любимо. У цій фразі немає штучної красивості. Вона дуже точно задає спосіб слухання. Ідеться не про зовнішній ефект, не про видовищність заради видовищності, а про внутрішню адресність. Такі пісні звучать інакше, бо в них від початку є хтось, до кого вони звернені. А коли в музиці з’являється адресат, вона стає ближчою, тихішою і сильнішою водночас.
Саме тому концерт обіцяє бути не просто технічно вишуканим, а людяним. Через пісню, гру контрабасу і звучання традиційних духових інструментів глядача запрошують почути чутливу історію про одвічну взаємодію двох начал — чоловічого та жіночого. Тут важливі їхні надії, сподівання, глибока віра і закликання переможних сил світла. Ця тема не подається декларативно. Вона проходить через музику, через інтонацію, через саме співіснування голосу і звуку, що ніби ведуть одну довгу і дуже давню розмову.
Виконавці, які формують обличчя цього вечора
У концерті беруть участь Марія Онещак, Артем Каменков і Максим Бережнюк. І вже сам склад учасників пояснює, чому ця програма має таке виразне звучання.
Марія Онещак — актриса Театру імені Леся Курбаса, співачка, співзасновниця гурту Курбаси. Її присутність у такому проєкті важлива не лише як вокальна, а і як сценічна. Коли в концерті є людина з таким досвідом, це майже завжди означає, що тут буде не тільки спів, а й особлива внутрішня драматургія присутності.
Артем Каменков — контрабасист, музикант Академічного симфонічного оркестру «INSO-Львів» Львівської національної філармонії, учасник гурту Курбаси та «Пиріг і Батіг». У цьому вечорі контрабас навряд чи буде лише фоном або ритмічною опорою. Такий інструмент у подібній програмі може звучати як окремий голос — глибокий, тембрально насичений, майже тілесний у своїй присутності.
Максим Бережнюк — український музикант-віртуоз, виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст, співзасновник гуртів «The Doox», «Kyiv Ethno trio», «BALAMUTY». Також він є учасником гурту стародавньої музики «Хорея Козацька», який є лауреатом Шевченківської премії. Його участь додає програмі ще одного виміру — дихання традиції, яке не замкнене в минулому, а живе тут і тепер.
Вечір, у якому важить не тільки музика, а й спосіб бути разом із нею
«Фантазії для голосу та контрабасу» у Львові — це концерт, що обіцяє не просто гарне звучання, а дуже точний стан. Тут є автентична пісня, сучасне прочитання, поезія, жива взаємодія різних музичних природ і відчуття, що цей вечір побудований не на ефектності, а на довірі до матеріалу. Саме тому він може бути близьким тим, хто шукає в музиці не шуму, а глибини.
У театрі ім. Леся Курбаса така програма звучить особливо доречно. Це простір, де слово, музика і сценічна присутність можуть не змагатися між собою, а дихати разом. І якщо звести все до однієї простої думки, то вона буде такою: «Фантазії для голосу та контрабасу» — це не просто концертна подія у Львові, а тонко вибудуваний вечір, у якому через пісню, поезію і живий звук народжується розмова про любов, пам’ять, віру і те світло, яке людина все одно продовжує кликати, навіть коли часи не схиляють до легких надій.
