спектакль Мольєр. Анатомія Львів 2025-12-04 18:00 Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса
- Драматургиня – Ніна Захоженко
- Режисер – Дмитро Захоженко
- Сценограф – Олексій Хорошко
- Художниця костюмів – Юлія Рибка
- Композитор – Олесь Коваль
Мольєр. Анатомія
За мотивами комедії «Хворий, та й годі»
Вже три з половиною століття ця п’єса не сходить зі сцени, і щоразу в ній упізнаємо себе. Мольєр умів оголювати нерв епохи: від довірливості пацієнтів і самовпевненості «знаючих» до соціальної драбини, що скрипить під вагою лицемірства. Він писав для палацової сцени, але його жарти і болючі питання однаково працюють і в камерному залі. Саме це цікавить творців «Мольєр. Анатомія»: не медичні «рецепти» XVII століття, а наша сьогоднішня залежність від довідок, порадників і чужих голосів, які без кінця пояснюють, як нам жити, дихати, боятися і лікуватися.
На сцені — акторська лабораторія. У манері ігрового театру, з легкою самоіронією та прицільним гротеском трупа розбирає мольєрівські типажі на органи, м’язи, «пульс» мови. Тут важливі не сюжети-замінники, а живий контакт: актори то збивають темп дотепом, то раптово зупиняють сміх, аби почути тишу — і в ній поставити складні запитання. Хто сьогодні наші «лікарі»? Чи не перетворився культ профілактики на культ тривоги? І чим платимо за комфорт — грошима, свободою, власним мисленням?
Сценографія мінімалістична, рухома, зі світловими «надписами», що нагадують то діагноз, то афішу. Костюми натякають на барокову витонченість, але раз у раз з’їжджають у сучасну повсякденність: комірець-жабо поруч із худі, кринолін із кросівками. Музичний шар працює як метронóm — він задає ритм серцю вистави, дозволяє і сміятися, і трохи «вмерти» від сорому, коли впізнаєш власні слабкості.
«Мольєр. Анатомія» — це не переказ класики, а розтин механізмів сміху і страху. Тут комедія лікує не таблетками, а ясністю думки: сміх розслабляє, щоб ми змогли побачити, де саме нас тримає звичка, де говорять чужими словами, а де потрібна власна відповідальність. У фіналі залишається просте відчуття: Мольєр — не музейний експонат, а наш співрозмовник. І якщо ми чуємо його сьогодні, значить, готові перевірити «пульс» власних переконань і вийти зі сцени страхів без сторонніх «призначень».
