спектакль Кларнет і час Львів 2026-03-26 19:00 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької
«Кларнет і час» у Львові: камерний вечір, де дві сонати розмовляють між собою через десятиліття
У Львівській національній опері відбудеться концерт «Кларнет і час» — камерна програма з дуже цікавою ідеєю. На перший погляд, формат простий: кларнет і фортепіано, дві сонати. Але саме в цій зовнішній стриманості й закладено головний задум вечора: показати, як одна й та сама музична форма може звучати зовсім по-різному в різні часи, у різних поколінь і в різних історичних обставинах.
Центром програми стануть дві сонати для кларнета і фортепіано, написані композиторами у 21 рік. Уже сам цей факт робить концерт особливим. Це не випадкове поєднання творів, а продумане зіставлення двох творчих «стартів», двох молодих авторських голосів, між якими — десятиліття досвіду, змін у культурі та різний контекст життя. У програмі прозвучать щойно завершена Соната Іллі Левади (2025) та рання Соната №1 Олександра Щетинського (1981).
Такий підхід цікавий не лише фаховим слухачам. Навіть якщо не заглиблюватися в музикознавчі терміни, тут легко відчути головне: як по-різному молодий композитор мислить формою, драматургією, напругою, тишею, енергією. І водночас — як у цій молодості є щось спільне: сміливість, загострене відчуття світу, потреба висловитися максимально чесно.
Ілля Левада — представник нового покоління українських композиторів. Нині він навчається у Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського, у класі Олександра Щетинського. Його соната — масштабна чотиричастинна композиція, у якій відчувається широкий спектр зацікавлень автора. У цьому творі поєднуються риси сучасної академічної мови, інтерес до авангардних технік, а також енергія й фактурна щільність, пов’язана з досвідом Левади як музиканта іншого середовища — він також є гітаристом і лідером гурту Lemberg. Саме тому його музичне мислення може бути особливо несподіваним: воно не замикається в одному стилістичному колі, а працює на перетині різних звукових практик.
Для слухача це означає дуже конкретну річ: соната Левади може зацікавити не тільки тих, хто регулярно ходить на сучасну академічну музику, а й тих, кому важлива енергія, внутрішній рух, контрастність і відчуття живої авторської присутності. Це не «академічність заради академічності», а твір, у якому, ймовірно, добре чути темперамент молодого композитора та його широкий музичний кругозір.
Олександр Щетинський — одна з ключових постатей сучасної української композиторської школи, представник харківського середовища, лауреат міжнародних конкурсів і автор великої кількості творів у різних жанрах: від камерної музики до оперних та вокально-симфонічних полотен. Його Соната №1 — ранній твір, але вже з дуже виразним характером. Це одночастинна композиція, у якій поєднуються драматизм, трагічна напруга та висока віртуозність обох партій.
Особливо важливо, що в цьому творі відчувається не лише індивідуальний стиль, а й час створення. Початок 1980-х, атмосфера тоталітарного суспільства, тиск епохи — усе це не обов’язково «проговорюється» буквально, але присутнє у внутрішньому нерві музики. Саме тому соната Щетинського звучить не просто як рання робота талановитого автора, а як документ чутливості, зафіксований у звуковій формі.
У спільному звучанні ці два твори створюють не ретроспективу і не формальну «зустріч поколінь», а саме живий діалог. Один твір — написаний у 2025 році молодим композитором, який працює в сучасному відкритому культурному полі та мислить на стику різних музичних мов. Інший — народжений у 1981-му, в зовсім іншій суспільній і художній реальності. І саме завдяки цьому зіставленню програма ставить дуже цікаві запитання: як змінюється музична мова? Якою стає сміливість молодого автора в різні часи? Що відбувається з емоційним горизонтом покоління? І що, попри все, лишається незмінним — у молодості, у творчому імпульсі, у бажанні сказати своє слово?
Ще одна цінність концерту — сам формат кларнета і фортепіано. Це камерний склад, у якому добре чути деталі: дихання кларнета, вагу або прозорість фортепіанної фактури, напругу діалогу між партіями. Така програма зазвичай особливо вдало працює в залі, де слухач налаштований на уважне сприйняття, бо саме в камерній музиці вирішальними стають нюанс, пауза, інтонація, внутрішній баланс.
