концерт «Забуті шедеври» Львів 2026-03-15 19:30 Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької
«Забуті шедеври» — Львів, Львівська національна опера
Є такі концерти, після яких виходиш на вечірню вулицю й ловиш себе на простій думці: наче тобі щойно повернули щось своє. Не нове — радше знайоме, але таке, що давно відсунулося в кут пам’яті через щоденну метушню. «Забуті шедеври» саме з цієї категорії. Це програма про музику без гучних ярликів і без «хітового» тиску — ту, що не потребує реклами, бо її сила в тиші між нотами, у тембрі, у нерві, у чесності. Тут немає випадкових сторінок: кожен твір відкриває інший тип пам’яті — розумову, емоційну, майже фізичну, коли від однієї інтонації стає тепло або щемко.
Соната Франсіса Пуленка для віолончелі та фортепіано — як розмова, що починається ніби легко й навіть трохи іронічно, а потім раптово оголює нерв. У Пуленка французька витонченість завжди поруч із болючою прямотою: він може посміхнутися — і за секунду вдарити в саме серце. Ця музика «болить красиво», але не позує — вона щира, інколи різка, інколи ніжна, і саме в цьому її сучасність.
Три мадригали Богуслава Мартіну для скрипки й альта — зовсім інший світ: прозорий, інтелігентний, схожий на гру світла в кімнаті. Два голоси переплітаються, сперечаються, підхоплюють чужі інтонації, а інколи ніби «дихають» разом — так, що слухач буквально чує, як працює ансамбль. Музика Мартіну не любить зайвого пафосу: вона тримається на точності, на смаку, на тонких нюансах.
А Andante cantabile з фортепіанного квартету Роберта Шумана — це ліризм без позування. Рідкісний тип ніжності, який не намагається сподобатися, а просто існує — як внутрішнє мовлення. Тут співучість народжується не з «красивого звуку заради краси», а з довіри між музикантами: коли фраза звучить як думка, а пауза — як продовження цієї думки.
Виконавці
Марко Комонько (скрипка)
Скрипаль із великою сценою за плечима — але найважливіше в ньому не географія гастролей, а відчуття стилю. Там, де інші грають «на ефект», Комонько вміє тримати зміст. Він виступав як соліст із провідними оркестрами України, гастролював у Європі, Південній Америці, Кореї та Японії, навчався у Москві, Лондоні, Мюнхені та Кельні; серед його наставників — Віктор Третьяков. Працював у Сеульській філармонії, був головним скрипалем Королівської шведської опери, згодом — концертмейстером Ukrainian Freedom Orchestra. Його манера — поєднання дисципліни великої школи та свободи камерного музикування, де кожна фраза звучить не як «прийом», а як жива думка.
Устим Жук (альт)
У камерній музиці альт часто недооцінюють — а дарма. Це не «середина», це нервова система ансамблю: голос, який склеює гармонію й тримає драматургію. Устим Жук — музикант саме такого типу: уважний до фактури, ритмічно точний, із виразним тембровим мисленням. Він навчався у Львові (клас Д. Комонька; згодом — у проф. Д. Комонька в ЛНМА ім. М. Лисенка), працював концертмейстером у різних оркестрах та камерних проєктах, гастролював у багатьох країнах Європи й світу, співпрацював із відомими виконавцями, є лауреатом численних конкурсів. У Мартіну його партія — не тінь скрипки, а рівноправний співрозмовник із характером.
Оксана Литвиненко (віолончель)
Віолончель у Пуленка — це інструмент-оповідач: то майже людський голос, то пружна ритмічна енергія, то тепла кантилена, яка «тримає» простір. Оксана Литвиненко — представниця львівської школи, випускниця ЛССМШ-інтернату ім. С. Крушельницької та ЛНМА ім. М. Лисенка (клас проф. Ю. Ланюка), продовжила навчання в асистентурі-стажуванні. Лауреатка конкурсів «XXI Century Art» та Всеукраїнського конкурсу віолончелістів, виступала як солістка з оркестром і в камерних програмах. Її стиль — поєднання співучості й внутрішньої зібраності: саме того, без чого Пуленк не відкривається повністю.
Олена Аливаєва (фортепіано)
Фортепіано в цій програмі — не «супровід», а архітектор. Воно задає перспективу, дихає разом зі струнними, підсвічує гармонії, а інколи навіть провокує — м’яко, але наполегливо. Олена Аливаєва має великий концертмейстерський досвід, а для камерної музики це безцінно: уміння чути наперед, реагувати миттєво, не ламати чужий жест, а підсилювати його. Вона навчалася у Львові (школа-інтернат ім. С. Крушельницької, ЛНМА ім. М. Лисенка, аспірантура), з 2010 року працює концертмейстером кафедри скрипки ЛНМА, виступала з оркестрами у Львові та Швейцарії, гастролювала в Україні, Польщі, Швейцарії; лауреатка та володарка відзнак міжнародних конкурсів. У Шумана її партія — це пульс і повітря ансамблю, без якого музика не «дихає».
«Забуті шедеври» — вечір, де камерність означає не «менше», а «ближче». Тут важливі кожен штрих і кожна пауза, бо саме з них складається справжній сенс. Це концерт для тих, хто любить слухати не тільки мелодію, а й те, що між рядками — і хоче відчути, як музика знову повертає собі первісну силу говорити напряму.
