спектакль Bach Contemporary | Орган та оркестр. ЗАКРИТТЯ ФЕСТИВАЛЮ Львів 2026-01-15 19:00 Львівська національна філармонія
Bach Contemporary | Орган та оркестр. ЗАКРИТТЯ ФЕСТИВАЛЮ | Львів | Львівська національна філармонія
Фінал Бахівського фестивалю цього разу звучатиме не як підсумок, а як сильна крапка з продовженням — у центрі вечора буде сучасна музика, яка говорить просто й чесно про те, чим живемо сьогодні. На сцені зустрінуться орган і камерний оркестр, і це не «соліст + акомпанемент», а справжня розмова на рівних: органістка Олена Мацелюх та камерний оркестр «Віртуози Львова» гратимуть у діалозі, в напрузі, у взаємній підтримці — так, що кожна тема ніби передається з рук у руки й набирає сили.
Особливе місце в програмі займає Концерт для органу з оркестром Олександра Гоноболіна. Сам композитор говорить про нього як про живу розмову про світло, гідність і духовну стійкість — і це відчувається вже з перших хвилин. Три частини твору вибудувані так, ніби слухач проходить шлях: від внутрішньої бурі й гострого переживання — до ширшого погляду, де в музиці з’являється простір і повітря, а наприкінці — майже космічний спокій. Тут сучасна мова звучить дуже по-людськи: без зайвого пафосу, але з нервом і правдою.
Ще один вимір цього вечора додасть музика сучасного німецького композитора Ганса Андре Штамма. Його стиль легко впізнати: він уміє поєднувати різні культурні інтонації — від кельтських відлунь до східних барв, аж до натяків на китайську традицію. У концерті для органу з оркестром це перетворюється на дуже «просторове» звучання, майже кінематографічне — таке, де музика ніби розгортає перед тобою широкі картини. При цьому враження лишається світлим: у цій партитурі багато руху, оптимізму, відчуття життєвої сили.
Але закриття фестивалю — це не лише про красу звучання й масштаб. У програмі прозвучить і глибоко особистий, болючий акцент — композиція Гоноболіна «Свічка, котра догорає», присвячена невинним жертвам російського обстрілу у Львові 4 вересня 2024 року. Це музика, яка повертає в українське сьогодення без зайвих слів. Вона нагадує, що боротьба за свободу триває, а пам’ять — не абстракція, а жива присутність. У таких моментах орган звучить особливо: як голос, що не перекрикує біль, а дає йому форму — тиху, гідну, дуже щиру.
Цей вечір варто почути тим, хто любить орган за його велич і глибину, і тим, хто відкриває для себе сучасну академічну музику без страху «не зрозуміти». Тут вона не відштовхує складністю — навпаки, веде за собою: через напругу, світло, пам’ять і надію. Закриття фестивалю обіцяє бути подією, після якої довго не хочеться говорити вголос — хочеться просто трохи помовчати і зберегти те, що прозвучало.
