спектакль Камерний вечір для скрипки та фортепіано Львів 2026-07-05 19:00 Lviv Concert House | Львівський органний зал
Камерний вечір для скрипки та фортепіано у Львові: музика модернізму в Органному залі
Львівський органний зал запрошує на камерний вечір для скрипки та фортепіано, присвячений модернізму — добі, яка суттєво змінила уявлення про класичну музику, її форму, звучання й внутрішню мову. У програмі прозвучать твори світового репертуару у виконанні відомих київських музиканток — скрипальки Мирослави Которович та піаністки Олени Жукової.
Цей концерт побудований як уважна розмова між різними музичними традиціями. З одного боку — французькі майстри, які на початку ХХ століття шукали нові способи говорити звуком. З іншого — український композитор Федір Якименко, для якого Париж став важливим творчим середовищем. У цій програмі їхні твори не просто стоять поруч, а ніби відповідають одне одному: інтонаціями, настроями, прозорістю фактури, відчуттям часу.
Модернізм як нова мова класичної музики
На початку ХХ століття багато композиторів поступово відходили від надмірного романтичного пафосу, великих жестів і прямої емоційної декларативності. Їх дедалі більше цікавили тонкі відтінки, асоціації, півтони, чистота звучання, внутрішня свобода форми. Музика вже не обов’язково мала «пояснювати» почуття прямо. Вона могла натякати, мерехтіти, залишати простір для слухача.
Саме тому камерний формат для скрипки та фортепіано так добре підходить цій програмі. Тут немає великого оркестрового масиву, який міг би заховати деталі. Навпаки, кожен звук, кожна пауза, кожна зміна тембру стають помітними. У такому виконанні модернізм чути не як абстрактну мистецьку епоху, а як живу музику, що вміє бути стриманою, точною і водночас дуже насиченою.
Французькі майстри і український голос у Парижі
Програма вечора вибудовується навколо діалогу між французькою музикою та українським модерністським досвідом. Сезар Франк, Габріель Форе, Клод Дебюссі, Ерік Саті та Федір Якименко — композитори дуже різні, але кожен із них по-своєму розширював межі музичного мислення. Їхні твори дозволяють почути, як наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття змінювалися уявлення про красу, форму, емоцію й саму природу звуку.
Сезар Франк
Сезар Франк у цій програмі постає як композитор інтелектуальної глибини й дивовижної органічності. Його музика стала своєрідним містком між романтичною традицією та новими пошуками, які згодом приведуть до імпресіонізму. У паризькому музичному середовищі спадщину Франка цінували надзвичайно високо, сприймаючи її як один із важливих орієнтирів для наступних поколінь.
Його твори не вражають зовнішньою ефектністю заради ефектності. У них є інша сила — внутрішня логіка, поступове розгортання думки, відчуття цілісності. Така музика потребує уважного слухання, бо розкривається не одразу, а через розвиток інтонацій, гармонічні повороти й напружену, але стриману драматургію.
Габріель Форе
Творчість Габріеля Форе часто пов’язують із вишуканістю французького смаку. Його музика не тисне на слухача надмірною драмою, не намагається переконати силою. Вона діє тонше — через елегантність форми, чистоту ліній, м’які гармонічні зміни й особливу увагу до півтонів.
Форе вмів працювати з музичним матеріалом дуже делікатно. У його творах важлива не тільки мелодія, а й те, як вона дихає, як змінюється настрій, як фортепіано й скрипка можуть вести між собою майже довірливу розмову. Це музика, у якій емоція не зникає, але стає стриманішою, зібранішою, точнішою.
Клод Дебюссі
Клод Дебюссі суттєво змінив уявлення про те, як музика може створювати образ. Його твори часто порівнюють з імпресіоністичним живописом, і це порівняння справді має сенс: звук у Дебюссі може мерехтіти, змінюватися, розчинятися й знову збиратися в новий відтінок. Він не просто супроводжує емоцію, а сам стає подією.
У музиці Дебюссі важлива атмосфера, але не в декоративному сенсі. Це радше особливий спосіб бачити світ через звук. Він ніби знімає зайву прямолінійність і дозволяє музиці бути рухливою, світловою, невловимою. Для скрипки та фортепіано така мова відкриває широке поле нюансів — від прозорих барв до тонких внутрішніх напружень.
Ерік Саті
Ерік Саті був одним із тих композиторів, які наважилися зняти з музики зайву вагу традицій. Його простота не означає спрощення. Навпаки, за зовні лаконічними формами часто стоїть дуже точна думка, іронія, внутрішня свобода й сміливість відмовитися від очікуваної «величі».
Саті показав, що музика може бути короткою, майже аскетичною, але при цьому глибокою. Він відкрив шлях до нового відчуття звуку — менш урочистого, менш обтяженого правилами, але не менш змістовного. У контексті цієї програми його присутність допомагає краще відчути, наскільки різними були шляхи модернізму.
Федір Якименко: український модернізм у французькому контексті
Окреме місце у програмі займає Федір Якименко — український композитор, якого часто називають «французькою зіркою українського модернізму». Він не був у Парижі випадковим гостем чи стороннім спостерігачем. Якименко став активним учасником тамтешнього музичного життя, а його твори, зокрема «Шість українських п’єс» Op. 71 та інші опуси, видавалися у відомому видавництві Alphonse Leduc.
У творчості Якименка поєдналися витончена європейська техніка письма та українська мелодика. Перебуваючи в Парижі, він не розчинився у французькому модернізмі й не втратив власного голосу. Навпаки, він пропустив нові музичні ідеї через особистий досвід, українську інтонацію й пам’ять про свою культуру.
Саме тому його музика так природно звучить поруч із французькими авторами. Вона не копіює їх і не сперечається з ними зовні. Вона входить у цей діалог на рівних, показуючи, що український модернізм був частиною ширшого європейського руху, але мав власну мелодійну природу й власну внутрішню логіку.
Мирослава Которович і Олена Жукова на сцені Львівського органного залу
На сцені цього вечора виступлять скрипалька Мирослава Которович та піаністка Олена Жукова — музикантки, чий досвід і рівень дають змогу працювати з такою програмою не поверхово, а уважно до стилю, деталей і внутрішньої драматургії кожного твору.
Мирослава Которович
Мирослава Которович — українська скрипалька, заслужена артистка України, доцентка кафедри скрипки Національної музичної академії в Києві. Вона є дочкою видатного скрипаля Богодара Которовича та арфістки Наталії Кметь, тож її професійний шлях природно пов’язаний із глибокою музичною традицією.
Мирослава Которович була солісткою камерного оркестру Kremerata Baltica під керівництвом легендарного Гідона Кремера, а також Національного камерного ансамблю «Київські солісти». Її виконавський досвід охоплює різні стилі й формати, а в камерній музиці особливо важливими стають її уважність до фрази, тембру та партнерської взаємодії.
Олена Жукова
Олена Жукова — піаністка й клавесиністка, доцентка кафедри камерного ансамблю Національної музичної академії України. Вона брала участь у численних концертах як солістка, ансамблістка та концертмейстерка у провідних залах міст України й за її межами.
Її концертна географія охоплює Аргентину, Великобританію, Норвегію, Нідерланди, Південну Корею, США, Угорщину та інші країни. Олена Жукова співпрацювала з провідними музичними колективами Києва, є лауреаткою та дипломанткою низки міжнародних конкурсів. Для програми, де фортепіано не просто супроводжує скрипку, а веде з нею рівноправний діалог, такий досвід має особливу вагу.
Вечір для уважного слухання
Дует Мирослави Которович та Олени Жукової обіцяє слухачам не просто виконання заявленої програми, а цілісну зустріч із музикою епохи сміливих відкриттів. Це вечір для тих, хто хоче почути модернізм не як складний термін з історії мистецтва, а як живе звучання — іноді прозоре, іноді стримане, іноді несподівано гостре.
У Львівському органному залі ця програма має всі шанси прозвучати особливо зосереджено. Скрипка й фортепіано створять простір, у якому французька вишуканість, імпресіоністична мінливість, лаконічність Саті та українська мелодика Якименка зійдуться в одній музичній лінії. Це концерт про красу, яка не потребує зайвого пафосу, і про музику, що говорить до слухача тихо, але дуже точно.
