спектакль Контрасти 32. 1+1 Львів 2026-10-02 19:00 Львівська національна філармонія
Контрасти 32. 1+1 Львів Львівська національна філармонія
Концерт «1+1» у межах фестивалю «Контрасти 32» досліджує сам принцип взаємодії двох виконавців, двох інструментів, двох ритмів і двох музичних голосів. Програма постійно змінює правила цієї розмови: дует то звучить як єдиний організм, то розпадається на сольні висловлювання, а наприкінці музичні інструменти взагалі зникають, залишаючи лише дві пари рук і точний ритм.
Вечір розпочнеться майже на межі тиші — твором Мортона Фелдмана «The Viola in My Life 3» для альта і фортепіано. У цій музиці немає прагнення до гучних кульмінацій чи стрімкого розвитку. Кожен звук потребує уваги, а наступна фраза ніби виростає з того, що прозвучало перед нею. Альт і фортепіано існують у спільному, дуже делікатному просторі, де паузи та затихання мають не менше значення, ніж самі ноти.
Іншу модель дуету запропонує Борис Лятошинський у «Ноктюрні і скерцино» 1963 року. Тут два інструменти переходять до значно теплішої, емоційнішої мови. Мелодичні лінії зближуються, перегукуються і ніби співають одна одній назустріч. Пізньоромантична виразність поєднується з характерною для Лятошинського внутрішньою напругою, а взаємодія партнерів стає основою музичного руху.
Далі звична конструкція дуету починає поступово руйнуватися. У «Танку» Кшиштофа Пендерецького, написаному 2010 року, альт залишається без партнера. Музикант веде сольний монолог, у якому один інструмент змушений сам створювати і запитання, і відповідь. Ритмічність назви тут не означає звичайної танцювальної легкості — радше йдеться про концентровану роботу з рухом, жестом і характером звучання.
Після сольного епізоду повноцінний дует повертається у великій Сонаті Володимира Загорцева 1979 року. Масштабна форма дозволяє по-іншому розкрити взаємодію виконавців: партії розвиваються паралельно, сперечаються, підтримують одна одну й утворюють складну спільну драматургію.
Ще радикальніше звичне уявлення про інструмент змінює Гельмут Лахенманн у творі «Guero». Рояль тут використовується зовсім не так, як очікує слухач. Піаніст не обмежується натисканням клавіш, а проводить пальцями по їхній поверхні та різних частинах корпусу. Замість традиційних фортепіанних акордів виникають шурхоти, удари, тертя та сухі перкусійні звуки. Рояль перестає бути лише клавішним інструментом і перетворюється на великий резонуючий об’єкт, можливості якого відкриваються через сам фізичний контакт із його поверхнею.
Друга частина концерту звернеться до української музики й представить дві прем’єри творів видатних композиторів. Прозвучать «Звуки і гармонії» Валентина Бібіка, а також «Триптих» Валентина Сильвестрова, датований 2023 роком. Два автори з абсолютно впізнаваними творчими мовами по-різному працюють із часом, інтонацією, паузою та співвідношенням окремого звуку із загальною формою.
Ще один погляд на принцип поєднання двох різних начал запропонує Золтан Алмаші у творі «Сарабанда і танго» 2018 року. Уже сама назва об’єднує два танці, які належать до різних епох, культур і темпераментів. Повільна, зосереджена сарабанда зустрічається з ритмічно гострим та емоційним танго. Замість того щоб розділяти ці світи, композитор зводить їх в одному музичному просторі й перевіряє, як далеко можуть зайти контрасти, не втрачаючи зв’язку між собою.
Фінал програми доведе ідею «1+1» до максимально простої форми. У «Clapping Music» Стіва Райха зникають і альт, і рояль — залишаються лише двоє виконавців, які плескають у долоні.
Основою твору є короткий ритмічний рисунок. Один виконавець повторює його незмінно, а партія другого поступово зміщується відносно першої. Через ці невеликі ритмічні зсуви одна й та сама формула щоразу сприймається інакше. Немає мелодії, гармонії чи тембрового різноманіття традиційного ансамблю — вся музика народжується з точності, часу та співвідношення двох однакових жестів.
Саме такий фінал підсумовує задум концерту. «1+1» показує, що дует — це не обов’язково два інструменти, які одночасно виконують написані партії. Це може бути майже беззвучний діалог, сольна самотність, взаємодія з поверхнею рояля, зустріч різних танцювальних традицій або два ритми, що поступово зміщуються один відносно одного.
Програма фестивалю «Контрасти 32» у Львівській національній філармонії проведе слухачів від камерної тиші Фелдмана до гранично лаконічної ритмічної конструкції Райха. Між цими полюсами прозвучать Лятошинський, Пендерецький, Загорцев, Лахенманн, Бібік, Сильвестров та Алмаші — композитори, кожен із яких по-своєму відповідає на питання, що може відбутися, коли в одному музичному просторі зустрічаються двоє.
