спектакль Tête-à-tête. Французькі акварелі Львів 2026-10-14 18:00 Львівська національна філармонія
Tête-à-tête. Французькі акварелі Львів Львівська національна філармонія
Програма «Tête-à-tête. Французькі акварелі» об’єднає за одним роялем музику, яка давно стала частиною концертної класики, і твори, що майже на століття зникли з афіш. Через них можна простежити, як протягом кількох десятиліть змінювалася французька музична мова — від пізнього романтизму до лаконічності, іронії та нових ритмів ХХ століття.
Початок цього шляху ще цілком належить романтичній традиції. У 1871 році Жорж Бізе працював над циклом «Дитячі ігри» майже в той самий період, коли створював «Кармен». У дванадцяти мініатюрах для фортепіано в чотири руки легко впізнати його щедрий мелодизм і любов до яскравих образів, але цього разу замість оперної сцени композитор звертається до світу дитячих забав.
Поруч із Бізе постане Каміль Сен-Санс із «Danse macabre». За масштабністю жесту, ефектністю й романтичним темпераментом цей твір значно ближчий до музичного світу Ліста, ніж до тих змін, які невдовзі визначать французьку музику нового століття.
Поворотною точкою стане творчість Клода Дебюссі. Після нього, Першої світової війни та загального відчуття зламу молоді французькі композитори почали шукати зовсім іншу мову. Автори, яких згодом назвуть «Французькою шісткою», відмовлялися від надмірної туманності та пишної символістської атмосфери. Їх приваблювали короткі форми, іронія, простіші мелодії, ритми вулиці та джазу.
Піаністка Ксенія Мардян формулює ідею цієї програми просто: у ній можна буквально побачити, як історія залишає свій слід у музиці.
Окремим відкриттям для виконавців стали твори Луї Дюрея та Жермен Тайфер. Обидва належали до «Французької шістки», але з часом опинилися в тіні більш відомих колег.
Луї Дюрей першим відійшов від групи й на багато років зосередився на політичній діяльності. Жермен Тайфер була єдиною жінкою серед шістьох. Вона продовжувала писати музику все життя, однак її твори видавали неохоче, а виконували ще рідше. За словами Ксенії Мардян, музика Дюрея і Тайфер мало відома навіть у Франції та Швейцарії й лише тепер поступово повертається до видань і концертних програм.
У другій частині вечора прозвучить і музика Мель Боніс, яка не входила до жодного композиторського об’єднання. Вона підписувала свої твори скороченим ім’ям «Мель», аби видавці не одразу розуміли, що авторка — жінка. Її «Колискова» сьогодні сприймається особливо щиро: як спокійний голос композиторки, яку за життя далеко не завжди були готові почути.
Перша частина концерту поступово приведе до «Шести античних епіграфів» Клода Дебюссі, завершених у 1914 році. Це був єдиний твір, який композитор того року довів до завершення. Водночас його музичний матеріал виник значно раніше.
Дебюссі звернувся до музики, яку свого часу створював для «Пісень Білітіс» П’єра Луї — еротичних віршів, стилізованих під давньогрецьку поезію. Первісно тексти читали у супроводі двох флейт і двох арф. Приблизно через п’ятнадцять років композитор переосмислив цей матеріал для фортепіано в чотири руки.
Так народилися шість камерних мініатюр із назвами, що нагадують фрагменти античної поезії: «Щоб прикликати Пана, бога літнього вітру», «Для безіменної гробниці», «Для танцівниці з кроталами», «Щоб подякувати ранковому дощу» та інші. Це музика напівтонів, коротких жестів і ледь помітних переходів, у якій важливими стають не лише ноти, а й тиша між ними.
На цьому тлі «Danse macabre» Сен-Санса прозвучить майже як різкий театральний контраст. За сюжетом твору опівночі прокидаються скелети й починають свій шалений танець під звуки скрипки. У версії для фортепіано в чотири руки ця сцена набуває особливої щільності та сили — весь рояль перетворюється на великий ритмічний і тембровий механізм.
Друге відділення матиме світліший і грайливіший характер. Після «Колискової» Мель Боніс прозвучать «Дитячі ігри» Жоржа Бізе. Кожна з дванадцяти п’єс присвячена окремій забаві: гойдалці, дзиґі, ляльці, дерев’яним конячкам, мильним бульбашкам, жмуркам, чехарді або балу.
Бізе від самого початку написав цей цикл саме для фортепіано в чотири руки. Тож у концерті прозвучить оригінальна версія, а не перекладення з оркестрової сюїти, яку композитор створив пізніше. Дуетна форма тут особливо природна: музиканти ніби разом розігрують на клавіатурі короткі сценки, що змінюють одна одну з дитячою швидкістю.
Фінальною точкою стане «La Valse» Моріса Равеля. Твір був написаний уже після війни, і від традиційного віденського вальсу в ньому залишається радше впізнавана модель руху, ніж безтурботний танцювальний світ. Музика виростає майже з темряви, поступово набуває блиску, розкручується все швидше, втрачає рівновагу й зрештою доходить до руйнівного фіналу.
У цій програмі вальс, дитяча мініатюра, імпресіоністична акварель, танцювальна гротескність і музика «Французької шістки» складаються в одну історію про зміну часу. Від романтичної щедрості Бізе й Сен-Санса слухачі поступово пройдуть до Дебюссі, а від нього — до покоління, яке прагнуло писати простіше, коротше й гостріше, реагуючи на нову реальність ХХ століття.
Ксенія Мардян і Лорріс Севонкян виступають разом із 2019 року. Ксенія — львів’янка, яка з 2014 року живе у Швейцарії. Лорріс народився в Парижі та протягом шести років навчався у Монік Дешоссе, однієї з найважливіших французьких піаністок-педагогів свого покоління.
«Tête-à-tête. Французькі акварелі» у Львівській національній філармонії стане подорожжю крізь кілька десятиліть французької музики, де знайомі шедеври стоятимуть поруч із майже забутими сторінками. За одним роялем зустрінуться Бізе, Сен-Санс, Дебюссі, Дюрей, Тайфер, Боніс і Равель — композитори, через чиї твори можна почути, як змінювалися епоха, смак і саме уявлення про те, якою може бути французька музика.
