спектакль Лесина весна Львів 2026-03-05 17:00 Львівська національна філармонія
«Лесина весна» у Львівській національній філармонії — це концерт, який хочеться слухати не поспіхом, а з внутрішньою тишею. Тут слово і музика йдуть поруч, підсилюючи одне одного: вірші Лесі Українки звучать так, ніби написані сьогодні, а музика українських композиторів відкриває в них нові барви — ніжні, світлі, інколи болючі, але завжди живі.
Невипадково вечір починається рядками Лесі:
«…і та мелодія не може заніміти…»
Це дуже точне відчуття: буває, достатньо шелесту листя або яскравих квітів проти сонця — і в думці раптом «дзвенить» мелодія. Саме такою є й ця програма: вона ловить весну не як пору року з календаря, а як стан — коли всередині прокидається уважність, чутливість, пам’ять і надія.
Концепція концерту побудована як поетично-музична мандрівка: від перших весняних передчуттів — до спокійного, світлого внутрішнього споглядання. Тут немає випадкових номерів: кожен твір ніби додає наступний штрих до загальної картини.
Музика Кирила Стеценка, Миколи Левицького та Дениса Січинського звучить камерно й дуже тонко — вона підкреслює інтонацію Лесиного слова, його делікатну силу. Далі програма розкривається ширше: твори Анатолія Кос-Анатольського та Богдани Фільц поєднують поезію з народнопісенним корінням, і в цій стихії з’являється теплий, майже родинний відгук. А сучасні композиції Оксани Герасименко, Богдана Дрималика, Ірини Кириліної та Романа Марченка показують, що Леся — це не музей і не «пам’ятна дата», а джерело, з якого й досі можна черпати нові звучання, тембри й смисли.
Цей концерт присвячений 155-річниці з дня народження Лесі Українки, але звучить він не як урочиста «офіційність», а як дуже людська розмова про красу слова, глибину почуттів і українську незламність — без гучних декларацій, через музику і поезію.
Окрема принада вечора — склад виконавців, який робить програму різножанровою і об’ємною:
Ліля Вікарук (сопрано) — голос, що вміє бути і прозорим, і драматичним;
Олена Владиславська (фортепіано) — опора і «серце» камерного звучання;
квартет бандуристок «Львів’янки» — той самий тембр, що одразу додає української теплоти й народної сили;
Оксана Мота (художнє слово) — щоб поезія не губилася між нотами, а звучала чітко й відчутно.
Програма
Кирило Стеценко — «Стояла я і слухала весну»
Микола Левицький — «Напровесні»
Денис Січинський — «Не співайте мені сеї пісні»
Анатолій Кос-Анатольський — «Лукашева сопілка»
Оксана Герасименко — «Прелюдія»
Богдана Фільц — «Вже сонечко в море сіда»
Оксана Герасименко — «В’язанка українських народних пісень»
Українська народна пісня (обр. А. Кос-Анатольського) — «Ой літає соколонько»
Богдан Дрималик — «Мі» («Колискова» з циклу «Сім струн»)
Богдана Фільц — «Он ярочки зелененькі»
Ірина Кириліна — «Якби мені дістати струн живих»
Богдан Дрималик — «Хотіла б я піснею стати»
Роман Марченко — «Дивлюсь я на яснії зорі»
Богдан Дрималик — «Талого снігу платочки сивенькії»
Щоб вечір справді «зайшов», раджу приходити з настроєм не на гучний шоу-концерт, а на тонку, атмосферну подію. Тут хочеться слухати уважно — і тоді програма віддячує: після неї залишається відчуття світла, ніби весна справді десь поруч, навіть якщо надворі ще холодно.
