спектакль ‘O sole mio Львів 2026-01-07 19:00 Львівська національна філармонія
‘O sole mio | Львів | Львівська національна філармонія
Італійська опера — це коли музика говорить за людину точніше, ніж будь-які слова. Для Джакомо Пуччіні театр був не просто професією — це була його стихія і сенс життя. Він колись зізнавався, що отримав пораду писати “для театру і тільки для театру”, і, здається, прислухався до неї назавжди. Минуло понад сто років, а його партитури й далі тримаються на вершині оперного світу: у них є та сама чарівна мелодійність, яка миттєво запам’ятовується, і емоційна напруга, від якої перехоплює подих. Пуччіні вмів показати кохання не плакатно, а живо — з ніжністю, ревнощами, страхом втратити й надією, яка вперто не здається. Саме тому так легко “впізнати себе” в його музиці — у щемких аріях із «Богеми», «Турандот», «Джанні Скіккі» та інших шедеврів, де почуття звучать відверто, до останньої ноти.
Інший титан Італії — Джузеппе Верді — теж часто говорить про кохання, але по-іншому: пристрасно, драматично, з передчуттям фатальності. У його операх любов нерідко стає причиною трагедії, яка підкрадається тихо, а в фіналі б’є боляче й невідворотно. Достатньо згадати Джильду з «Ріголетто», що жертвує собою заради невірного герцога, або історію з «Балу-маскараду», де герой гине від удару людини, яку зраджує ревнива підозра. Це ті сюжети, де музика підсилює драму так, що навіть знаючи розв’язку, ти все одно переживаєш її наново.
Та цього вечора ми зупинимося не на трагічних фіналах, а на тому, заради чого ми взагалі приходимо в оперу — на миттях, коли серце ще вірить у світло. 7 грудня слухачам подарують свої голоси сопрано Тетяна Кіцак і тенор Михайло Малафій. У їхньому виконанні оживе та сама палітра, яку ми так любимо: радість і трепет першої зустрічі, ніжність, що гріє зсередини, і пристрасть — щира, без масок, невловима, але така впізнавана.
Назва “O sole mio” — це не просто натяк на відому неаполітанську пісню. Це образ сонця, яке заходить у зал і ніби розтоплює буденність. Так само, як колись тепле одеське сонце надихнуло на народження цієї мелодії, так і цього разу голоси солістів “осяють” Львівську філармонію — щоб кожен відчув: музика може підтримати, заспокоїти, повернути віру в красу й у прості людські почуття.
Особливо приємно, що поруч з італійськими перлинами в програмі знайдеться місце й для близького нам — солоcпівів Анатолія Кос-Анатольського, тих мелодій, які звучать рідно, по-домашньому, ніби їх знаєш давно. Це як місток між світовою оперною традицією та українською ліричною пісенністю: різні стилі, але одна емоція — щирість.
Разом із Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії під орудою Віктора Плоскіна запрошуємо у світ, де голос і оркестр дихають одним темпом, а музика не просто “звучить”, а розгортає цілу історію — від першого подиху до фінальної паузи. Приходьте, щоб почути, як може сяяти людський голос, і щоб забрати із собою те відчуття, яке потім ще довго гріє — наче маленьке особисте сонце.
