спектакль Синій автомобіль Львів Львівська національна філармонія
«Синій автомобіль» — Львів, Львівська національна філармонія
Автор: Ярослав Стельмах
Режисер: Ігор Славинський
Сценографія: Ігор Славинський
Балетмейстерка: Анжела Борисова
Музичне оформлення / платівки: Ендрю Ллойд Вебер
Помічниці режисера: Марина Бондарчук, Олександра Меркулова
Тривалість: 1 година (без антракту)
Прем’єра: 13 травня 1998 року
«Синій автомобіль» — це камерна, але дуже насичена моновистава, яка тримається на одному голосі й одному герої, проте за емоціями та змістом легко “перекриває” масштабні постановки. Виставу поставив Ігор Славинський — актор і режисер, знаний також як телеведучий. В основі — п’єса Ярослава Стельмаха, одного з найпопулярніших сучасних українських драматургів, і відчувається, що текст тут не “про когось”, а наче сказаний зсередини.
Це своєрідна сповідь творчої людини: про те, як непросто бути письменником, як важко інколи народжуються найзвичайніші слова — спочатку в голові, потім на папері. Про те, як із окремих фраз складаються речення, з речень — тексти, а з текстів — книжки, які потім можуть роками стояти на полицях і припадати пилом, ніби чекаючи, щоб їх знову відкрили. У цій історії є іронія, самоіронія, втома, азарт і та дивна впертість, завдяки якій творчість усе одно продовжується — навіть коли не хочеться, навіть коли страшно, навіть коли здається, що “не виходить”.
Життя письменника тут показане без прикрас: воно й справді буває важким — через характер, сумніви, внутрішні гойдалки, залежність від натхнення і постійне відчуття, що ти комусь щось “винен” — собі, читачеві, часу. Але водночас це життя страшенно цікаве, бо в ньому є спостереження, випадкові знахідки, дивні зустрічі, короткі перемоги над собою і той момент, коли несподівано складається потрібна фраза — і ти ніби знову дихаєш.
Усі ці риси — складність, нерв, гумор і вразливість творчої натури — переконливо демонструє добре відомий глядачам актор Олексій Вертинський. У ролі «А», єдиного героя постановки, він тримає зал у напрузі та зацікавленні від першої до останньої хвилини. Формально вистава коротка — лише година, але за цей час герой встигає прожити перед вами ціле життя: довге, змістовне, подекуди болісне, подекуди смішне, але завжди живе й упізнаване.
«Синій автомобіль» добре заходить тим, хто любить психологічний театр, монологи “на межі щирості” і історії, після яких хочеться ще трохи помовчати. Це вистава не про гучні ефекти, а про внутрішній рух — і саме тому вона запам’ятовується.
