6 міфів про зради, спростованих наукою

Чи правда, що чоловіки частіше зраджують, ніж жінки, чи завжди відповідальність лежить на обох партнерах і яку роль у невірності відіграє рівень доходу.

1. Після зради стосунки обов’язково закінчуються

Точніше буде сказати, що після невірності стосунки вже не залишаються такими, як раніше. Вона викликає в одного або одразу в обох партнерів важкі переживання та відчуття втрати. Людина, яку зрадили, може болісно переживати втрату довіри й відчуття захищеності, знову і знову уявляючи подробиці чужого роману. Той, хто був невірним, нерідко стикається із сильним почуттям провини. Але все це ще не означає, що пара неодмінно розійдеться або спільне життя остаточно зруйнується.

Психологи зазначають, що в деяких випадках пережита зрада навіть зближує партнерів. Проте саме собою це не відбувається. Обоє мають хотіти зберегти стосунки й розуміти, що легкого шляху не буде. Їм доведеться розібратися в тому, що сталося, витримати болісні емоції, провести непрості розмови й заново вибудувати довіру.

Водночас фразу «Хороша зрада зміцнює шлюб» також не можна вважати розумним правилом. По-перше, вона зазвичай передбачає, що факт невірності так і залишиться таємницею. По-друге, зв’язок на стороні й досі залишається однією з поширених причин розлучень.

2. За невірність завжди відповідають обидва партнери

У випадкового зв’язку або тривалого роману на стороні може бути безліч причин. Серед них:

• послаблення емоційної прив’язаності до партнера;

• нерівний внесок у стосунки;

• відсутність нормального діалогу;

• невирішені труднощі, зокрема страх близькості або звичка уникати конфліктів;

• проблеми з фізичним здоров’ям;

• психічні розлади, зокрема депресія, тривожні стани або біполярний розлад;

• різні залежності;

• важкі та напружені періоди життя;

• невдоволення собою та низька самооцінка;

• образа або злість на партнера;

• почуття до іншої людини;

• прагнення сексуального різноманіття;

• стан алкогольного сп’яніння;

• бажання помститися.

Іноді люди вступають у зв’язок на стороні просто тому, що в них з’явилася така можливість, без будь-якої глибокої причини.

Із цього переліку видно, що в деяких ситуаціях поведінка другого партнера справді може бути пов’язана з кризою в парі. Але нерідко людина, якій зрадили, взагалі ніяк не брала участі у виникненні цієї ситуації.

Тому під час обговорення причин важливо розрізняти обставини, провину та відповідальність. Відповідальність завжди несе той, хто ухвалив рішення зрадити. Навіть якщо у стосунках накопичилися непорозуміння або серйозні проблеми, залишалися інші варіанти: поговорити, звернутися до психолога, запропонувати розставання. Зв’язок на стороні залишається особистим вибором, до якого ніхто не примушує. Формулювання про «провину обох» часто лише дає змогу розмити цю відповідальність.

3. Найчастіше зраджують із випадковими знайомими

У кіно нерідко показують той самий сценарій: людина приходить до бару, випиває, знайомиться з незнайомцем, а вранці прокидається в чужому ліжку з похміллям і почуттям сорому. Насправді сексуальний зв’язок на стороні частіше виникає з тим, кого людина вже добре знає.

Крім того, інтиму зазвичай передує поступове зближення. Люди починають частіше спілкуватися, листуватися, надсилати одне одному фотографії, фліртувати й перевіряти, наскільки взаємною є симпатія.

4. У наступних стосунках людина точно буде вірною

Так часто думають ті, з ким зраджували попередньому партнеру: «Там він був нещасливим, а зі мною все буде інакше». Іноді подібний сценарій справді не повторюється. Але загальна статистика виглядає менш обнадійливо.

У людей, які вже одного разу були невірними, імовірність нової зради приблизно у 3,5 раза вища. Це не означає, що кожен із них обов’язково вчинить так знову. Є й ті, хто переступив межу лише один раз і надалі більше не повторював подібного.

5. Фінансово залежні люди зберігають вірність

Йдеться про економічну залежність від партнера. Можна припустити, що людина без власного доходу має сильніше триматися за стосунки, оскільки після розставання її матеріальне становище погіршиться. Однак дослідження вказують на протилежну картину: фінансово залежні люди зраджують частіше.

При цьому чоловік, який залежить від доходу партнерки, частіше схиляється до невірності, ніж жінка, матеріально залежна від чоловіка.

Цікаві закономірності виявляються і в того, хто забезпечує більшу частину сімейного бюджету. Поки заробіток чоловіка становить менш ніж 70% загального доходу родини, зі зростанням його внеску ймовірність зради знижується. Після подолання цього рівня схильність до невірності знову зростає. Жінки, які заробляють більше за партнера, навпаки, зберігають вищий рівень вірності незалежно від розміру свого доходу.

6. Чоловіки зраджують значно частіше за жінок

Повністю міфом це твердження назвати не можна: чоловіки справді трохи частіше зізнаються у зрадах. Але різниця між статями не настільки велика, як заведено вважати.

Крім того, така статистика зазвичай ґрунтується на опитуваннях, а отже, її точність безпосередньо залежить від щирості учасників. Жінкам може бути складніше відкрито зізнатися в невірності через суворіші суспільні очікування та осуд.

Серед людей молодших за 34 роки про зв’язки на стороні повідомляє приблизно однакова частка чоловіків і жінок. Помітніша різниця з’являється у старших вікових групах і поступово збільшується.

Наприклад, серед людей віком від 20 до 29 років про зраду говорять близько 11% чоловіків і 10% жінок. У віці від 70 до 79 років показники становлять уже приблизно 26% серед чоловіків і 13% серед жінок. Утім, така різниця може бути пов’язана не лише з віком, а й із належністю до різних поколінь, у яких помітно відрізняються уявлення про шлюб і вірність.

Всім привіт! У цьому блозі ми викладаємо корисну інформацію на тему Міфи про зраду: що говорить психологія і чому все не так однозначно. Якщо у вас є питання чи ідеї, які ми не розкрили у нашій статті – пишіть про це у коментарях.

Оцініть автора

( 1 Оцінка, середнє 5 з 5 )