7 ознак того, що ви занадто багато вимагаєте від партнера

Якщо вам постійно здається, що близька людина чинить неправильно, варто замислитися: можливо, причина невдоволення криється не лише в її поведінці.

У матеріалі Psychology Today клінічна психологиня Ліза Фаєрстоун зазначає, що багато людей приходять на сімейну терапію, заздалегідь підготувавши значний перелік претензій до партнера.

Практично всі розуміють, що бездоганних людей не існує. Однак очікування від коханої людини чомусь продовжують зростати. Психотерапевтка й експертка зі стосунків Естер Перель влучно описала цю тенденцію в одному зі своїх інтерв’ю, звернувши увагу на те, наскільки багато сучасна людина очікує від пари.

У публікації Psychology Today клінічна психологиня Ліза Фаєрстоун також говорить про те, що чимало клієнтів починають сімейну терапію саме з докладного списку того, що їх не влаштовує в партнері.

При цьому думка про те, що ідеальних людей не буває, знайома практично кожному. Але вимоги до близької людини все одно зростають. Психотерапевтка й фахівчиня зі стосунків Естер Перель добре сформулювала цю проблему у своєму інтерв’ю, говорячи про надмірно високі очікування.

У минулому шлюб значною мірою був економічним і соціальним союзом: люди створювали сім’ю, виховували дітей, отримували певний статус, вирішували питання майна та будували спільний побут. Тепер від партнера очікують усього цього одночасно з дружбою, повною емоційною близькістю, довірою та пристрастю. Причому тривалість спільного життя стала значно більшою.

Очевидно, що одна людина фізично не здатна задовольнити абсолютно всі наші потреби. Ми спокійно приймаємо той факт, що друзі можуть захоплюватися зовсім іншими речами, проводити з нами не стільки часу, скільки хотілося б, і мати власну думку щодо важливих питань.

Але вимоги до коханої людини часто виявляються зовсім іншими. Тут те, що здається нормальним у дружбі, несподівано починає сприйматися як недолік. Нижче — сім ознак, за якими можна зрозуміти, що очікування від партнера варто трохи переглянути.

1. Ви продовжуєте шукати «ідеальну половинку»

Людини, яка збігатиметься з вами абсолютно в усьому, найімовірніше, не існує. Віра в цей міф створює привабливу, але небезпечну ілюзію: ніби десь обов’язково є ідеальний партнер, здатний дати вам усе, чого бракує, й автоматично зробити життя щасливим.

Застосунки та сайти знайомств нерідко посилюють це відчуття. Здається, що варіантів навколо нескінченно багато, тому завжди можна продовжити пошуки когось іще більш підхожого. Так виникає своєрідний романтичний «шопінг», який складно зупинити.

При цьому значна частина наших очікувань, уявлень про кохання та мрій формується під впливом минулого. Людина схильна відтворювати знайомі моделі й намагатися будувати стосунки за сценаріями, які засвоїла ще в дитинстві. Іноді ми несвідомо шукаємо того, хто зможе компенсувати нестачу чогось дуже важливого.

Однак реальна людина майже неминуче відрізнятиметься від створеного в голові образу. Ба більше, партнер не усуне ваших внутрішніх суперечностей, не заповнить кожну емоційну порожнечу й не перетворить повсякденність на нескінченне свято.

Щоб перестати перебувати в постійному пошуку, важливо прийняти просту думку: інша людина не стане вашою відсутньою половиною. Вона здатна любити, підтримувати, піклуватися, радувати й бути поруч, але не зобов’язана заповнювати все, чого вам бракує. Відповідальність за власне щастя все одно залишається насамперед на вас.

2. Ви самі підштовхуєте партнера до поведінки, яка вас дратує

Людям буває непросто побудувати стосунки, які сильно відрізняються від моделей, знайомих їм із дитинства. Потяг до звичних емоційних сценаріїв здатен змушувати нас чіплятися до близької людини, перебільшувати її слабкості та сприймати слова чи вчинки зовсім не так, як вони були задумані.

Ліза Фаєрстоун наводила приклад однієї зі своїх клієнток. Жінку дратувало, коли чоловік розмовляв із нею так, ніби вона дитина, і їй дуже хотілося, щоб він більше їй довіряв.

Але водночас сама клієнтка регулярно поводилася так, що мимоволі викликала саме таку реакцію чоловіка. Наприклад, могла пообіцяти забрати рецепт на ліки, а потім забути. Або не встигала вчасно розібратися з податками. Коли чоловік дратувався, вона починала відповідати йому по-дитячому або одразу переходила до захисту, тим самим ще сильніше провокуючи його поводитися з нею як із дитиною.

Корисно вчитися помічати подібні епізоди ще до конфлікту. Спробуйте згадати, що відбувалося безпосередньо перед тим, як партнер зробив щось, що вас розлютило. Варто також розібратися, чому саме певна манера поведінки викликає настільки сильну емоційну реакцію.

3. Ви перестаєте бачити в партнері окрему людину

На початку знайомства люди сприймають одне одного як самостійних, цікавих і несхожих на інших особистостей. З часом це відчуття іноді зникає: внутрішній світ близької людини поступово відходить на другий план, а сам партнер починає сприйматися насамперед як частина спільного «ми».

Але якщо повністю відмовитися від власної свободи й вимагати такої самої жертви від іншої людини, почуття з часом можуть стати менш яскравими. Разом зі злиттям зникає й та індивідуальність, яка колись викликала інтерес і закоханість. У результаті близька людина ризикує почати здаватися нудною або дратівливою.

Якщо сприймати її винятково через призму спільного життя й перестати цікавитися тим, що відбувається в неї всередині, справжню близькість зберегти складно.

Люди нерідко зациклюються на власних претензіях та образах, практично не дивлячись на свої вчинки збоку й не намагаючись побачити ситуацію очима іншого. При цьому легко забути, що в коханої людини є окремий внутрішній світ, власний досвід, переконання та сприйняття того, що відбувається. Для неї одна й та сама ситуація може виглядати зовсім інакше.

Спробуйте чесно відповісти собі, чи продовжуєте ви бачити в партнері самостійну особистість, чи сприймаєте його насамперед як частину сім’ї та стосунків. Якщо ближчий другий варіант, спробуйте знову помітити в ньому ту людину, яка колись вас зацікавила. Вона нікуди не зникла — можливо, ви просто перестали її бачити.

4. Ви залишаєте партнеру надто мало особистого простору

Що ближчими стають стосунки, то легше почати висувати вимоги, порушувати межі або критикувати. Іноді людина починає наполягати на тому, щоб партнер займався тим, що йому не подобається, або постійно вимагає уваги, відволікаючи його від захоплень, друзів і власних справ.

Зазвичай це відбувається не навмисно. Проте за такою поведінкою іноді ховається прагнення зробити життя іншої людини більш контрольованим і передбачуваним, щоб самому почуватися спокійніше.

Коли стосунки поступово зменшують особистий простір обох партнерів, від цього страждають усі. І навпаки: якщо завдяки стосункам життя кожного стає ширшим і насиченішим, такий союз зазвичай виявляється стійкішим. Багато що визначається тим, наскільки партнери готові поважати незалежність одне одного.

Підтримуйте бажання коханої людини зустрічатися з друзями, займатися своїми захопленнями та зберігати особисті інтереси. Можливість залишатися собою не послаблює близькість — часто саме вона робить стосунки міцнішими.

5. Ви сподіваєтеся, що кохана людина сама про все здогадається

Поширене уявлення, ніби людина, яка справді любить, повинна без пояснень розуміти бажання, настрій і потреби партнера.

Через це виникають образи, коли кохана людина не зателефонувала, хоча їй ніхто не говорив, наскільки це важливо. Або роздратування через те, що вона не помітила поганого настрою, хоча ви нічого не розповідали про неприємності, які сталися протягом дня.

Відкрито говорити про потреби буває складно. Іноді людина мовчить саме тому, що пряма розмова про бажання змушує почуватися надто вразливою.

Але іншого надійного способу пояснити близькій людині, що саме для вас має значення і яка поведінка допомагає почуватися спокійно та комфортно, просто немає.

Учіться прямо говорити про свої бажання й підтримуйте таку саму відкритість із боку партнера.

6. Ви робите партнера відповідальним за свій стан

У близьких стосунках природно проявляти турботу, співчувати й допомагати одне одному. Саме ця взаємна підтримка дарує чимало теплих і приємних емоцій. Але важлива умова полягає в тому, щоб цей процес залишався взаємним.

Фаєрстоун розповідала, що деякі її клієнти могли годинами демонструвати поганий настрій або влаштовувати емоційні сцени майже як діти, очікуючи, що партнер негайно скасує свої плани й повністю переключиться на турботу про них. За її словами, такі сценарії рідко закінчуються добре.

Здорові стосунки двох дорослих людей передбачають обмін: обидві людини вміють і приймати підтримку, і надавати її. Коли один постійно робить іншого відповідальним за свій емоційний стан, він не лише збільшує навантаження на партнера, а й обмежує власну здатність ставати самостійнішим.

З часом такий дисбаланс здатен призвести до накопичених претензій, регулярних конфліктів і взаємного роздратування, а потім серйозно зруйнувати стосунки.

Поставте собі запитання: чи справді у вашому союзі існує баланс між тим, що ви отримуєте та віддаєте? І чи не очікуєте ви від партнера того, за що насправді повинні відповідати самостійно?

7. Ви продовжуєте любити вигаданий образ

Наш минулий досвід і перші стосунки прив’язаності значною мірою впливають на уявлення про те, яким має бути кохання і чого слід очікувати від іншої людини. Цей внутрішній фільтр іноді заважає побачити реального партнера: замість нього ми сприймаємо власну суміш надій, страхів, очікувань і спогадів.

Один із найкорисніших кроків у стосунках — поступово відмовитися від фантазій про те, якою близька людина повинна бути, і постаратися побачити її такою, якою вона є насправді.

Не прагніть повністю розчинятися одне в одному. Набагато здоровіше будувати союз двох рівноправних людей, які люблять, підтримують і поважають одне одного, але при цьому продовжують залишатися окремими особистостями. Такий підхід допомагає спокійніше ставитися до недоліків коханої людини й робить стосунки стійкішими.

Всім привіт! У цьому блозі ми викладаємо корисну інформацію на тему Як перестати вимагати від партнера неможливого і зберегти близькість. Якщо у вас є питання чи ідеї, які ми не розкрили у нашій статті – пишіть про це у коментарях.

Оцініть автора

( 1 Оцінка, середнє 5 з 5 )