спектакль Ціна світла Львів Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса
- Художній керівник проєкту – Андрій Водичев
- Режисер – Володимир Кучинський
- Літературна керівниця – Юлія-Анна Франко
- Сценограф, художник костюмів та світла – Олександр Білозуб
- Асистентка художника – Ярина Карасьова
- Хореограф – Анатолій Сачівко
- Композитор – Олесь Коваль
- Музична керівниця – Тамарі Ґорґішелі
- Медіа-художники – Володимир Фанта і Софія Кокуєнко
Ціна світла
«Хто ми, якщо не міра світла?» — цей образ ніби відкриває двері до вистави. У ньому чується і біль втрати, і висока ціна любові, і той невидимий «борг», який сплачує кожен пульс. Саме з такої точки стартує «Ціна світла» — сценічна подорож, створена за мотивами збірки Аманди Ґорман Call Us What We Carry. Поезія, написана в часи пандемії, стає тут картою мореплавця: припливи й відпливи історії, неочікувані шторми й тихі затоки, де можна видихнути й зрозуміти себе.
Постановка досліджує зустріч двох досвідів — українського та афроамериканського. Не для поверхневих паралелей, а щоб почути, як відгукуються одна в одній теми пам’яті, гідності, травми, солідарності. Вірші Ґорман звучать як інструкції до виживання і, водночас, як мрія про світ, у якому справедливість — не метафора. Театр Курбаса перетворює ці тексти на живу дію: слово рухається тілом, музика продовжує фразу, а тиша стає найточнішим коментарем.
На сцені — мікс мов і ритмів: оригінальні рядки англійською сусідять з українськими перекладами; spoken-word перетікає в пісню; перкусійний пульс підтримує акторську мову, а м’які електронні фактури підсвічують крихкі місця тексту. Візуальні проєкції працюють як архів пам’яті: фрагменти мап, газетних шпальт, родинних світлин, хвилі, що накочуються на берег, міське світло, яке то зникає, то повертається. Усе це допомагає відчути головну метафору вечора: світло — це не лише електрика, а ще й голос, який не зникає у темряві.
Тематика вистави широка й болісно сучасна: як ми оплакуємо втрати і навчаємось жити далі; що означає бути громадою, коли світ тріщить; як працює пам’ять у тілі міста й у тілі людини; чому надія — не наївність, а дисципліна. «Ціна світла» не дає остаточних відповідей, але пропонує чесні інструменти — слухати, називати речі своїми іменами, триматися одне одного.
Кому буде близько:
тим, хто хоче почути поезію не з книжки, а «шкірою» — у ритмі дихання акторів;
тим, хто шукає спільні точки між особистою історією та великими хвилями часу;
тим, кому потрібна розмова про втому і надію без пафосу, але з гідністю.
Що варто знати перед переглядом:
спеціальна підготовка не потрібна — контекст творів подається у самій дії;
у виставі можуть лунати тексти англійською з українськими відповідниками;
після показів часто залишають час на обмін думками — це продовжує «мандрівку» вже поза сценою.
«Ціна світла» — це не урок і не звіт. Це спроба разом пройти темні відтинки шляху і перевірити, що ми ще здатні їх освітлювати: словом, жестом, присутністю. Якщо після фінальної тиші захочеться довше мовчати або, навпаки, говорити — значить, світло знайшло вас.
