спектакль Коляда та й плєс… Ізпрежди віка… Львів 2026-01-27 14:00 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької
«Коляда та й плєс… Ізпрежди віка…» — Велика коляда у Львові (театр ім. Марії Заньковецької)
Львів у різдвяний час вміє звучати по-особливому — тихі вулички, тепле світло вітрин і відчуття, ніби саме місто підспівує колядникам. І саме в цю атмосферу дуже точно потрапляє феєрична коляда-притча «Коляда та й плєс… Ізпрежди віка…» у виконанні акторів Франківського драмтеатру — подія, яка не зводиться до «концерту на свята», а перетворюється на справжнє переживання.
Ця постановка — про те, що тримає нас купи, коли навколо багато шуму й тривог. Про коріння, пам’ять і прості речі, на яких стоїть життя: родина, взаємність, віра, здатність підтримати одне одного. Через різдвяну історію тут м’яко, без повчань, нагадують: світла надія на єдність у любові — не пафосні слова, а щоденний вибір людини. Саме так, як задумано Богом «із початку віків» — чесно, по-людськи й без зайвих прикрас.
В основі дійства — рідкісні автентичні колядки та добре знані, улюблені всіма мотиви, зібрані з різних куточків України. До них додаються плєси та набутки — живі обрядові елементи, які на сцені звучать не як музейна реконструкція, а як традиція, що дихає тут і зараз. Завдяки цьому вистава має особливий ритм: то піднімає на усмішку, то підводить до тихої внутрішньої зупинки — коли раптом ловиш себе на думці, що різдвяне диво починається з уважності й доброти.
Глядачів чекає не лише спів. Це атмосфера свята, де відчувається спільність — ніби в залі збираються не випадкові люди, а одна велика родина, яка згадує важливе. Містична різдвяна лінія в постановці додає глибини: вона не лякає й не «темнить», а підсилює відчуття таїнства Різдва — того світлого моменту, коли хочеться вірити в краще й берегти одне одного.
Якщо ви шукаєте подію, після якої залишається не тільки гарний настрій, а й тепле післясмакове «дякую» всередині — «Коляда та й плєс… Ізпрежди віка…» може стати саме таким вечором. Це вистава, що дарує радість, але водночас делікатно торкається вічного — і робить це мовою музики, традиції та живого акторського виконання.
