спектакль Чума Львів 2026-01-27 18:00 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької
- Авторки:Лєна Лягушонкова, Катерина Пенькова
- Режисерка:Вероніка Літкевич
- Сценографія та костюми:Анна Шкрогаль
- Музичне оформлення:Тетяна Когут
- Асистентка режисерки:Олеся Галканова-Лань
- Помічники режисерки:В'ячеслав Жуков, Тетяна Когут, Костянтин Шелест
Чума
Вікове обмеження: 16+ (присутня нецензурна лексика)
Ми попереджаємо чесно, а далі — як піде: ця історія навмисно зіб’є вас зі звичної стежки. Сцена переносить у бруднуватий, розхристаний Лондон доби Реставрації — місто, де вулицями ходить смерть, а життя, вперте й непристойно голосне, уперто не здається. Таверна з промовистою назвою «Бородата качка», дерев’яні склепіння, вологе повітря, скрип мандоліни — саме тут народжуються клятви й прокльони, сміх і поцілунки, історії великого кохання на тлі великої чуми.
Наші герої — англійський «народ зубожілий і красивий у своїй безпорадності»: наївна, але прудка Поллі Пенні; морячок Джосеф Гейл із солоним вітром у грудях; компанія шукачів легкої наживи, пропащих гульвіс, картярів і втомлених від життя повій. Вони сваряться, миряться, вигадують власні правила й грають у них до останнього шансу — бо інакше немає як.
Поллі мріє про втечу. Не «обростати» дітьми в кімнаті з шикарними шпалерами «Версаль», не витирати носи всім молодшим, не тягти воду, не стояти на ринку до зомління. Вона хоче за океан — у загадковий Новий Світ, де, як здається, свобода пахне інакше. Хоча здогадується: свобода завжди має ту саму ціну, просто пакують її по-різному. Врешті Поллі перевірить свої «природні дарування» на практиці й з’ясує — чудес там не більше, ніж тут, зате ілюзії тануть швидше.
Батечко Джосефа, як і предки Поллі, почуваються цілком органічно в тому, що є: день до дня. Трактирник із могильником ведуть довгу, майже філософську суперечку — в кого «найпристойніша» кнайпа району. А коли доходить до діла, беруть у борг бойового півня — бо треба ж якось примножити крихітні статки. Далі, звісно, все йде шкереберть. І в цьому — сіль: маленькі плани у великі часи майже ніколи не працюють.
Попри безнадію, люди тут — не лихі. Удова Брікс по-тихому доглядає сиріток. Врач Богурдс чесно каже: ліків від чуми немає. Ні жаб’ячі шкірки, ні пластирі з пташиних нутрощів, ні компреси з посліду, ні стружка з ізумруда не допоможуть. Найкраща порада — «дистанція в один кінь», спокій, їжа, трохи віри та молитва. Допоможе, як заведено, Господь… і, можливо, староста приходу. На тлі такого «медичного консиліуму» будь-яка ніч у «Бородатій качці» неминуче перетворюється на карнавал — із піснями, грубуватими дотепами, танцями та спробами перекричати власний страх.
За формою це майже мюзикл без блиску мюзиклу: живі голоси, хвацькі інструменти, репліки-стріли й чорний гумор, що рятує там, де логіка безсила. «Лондон — це Європа», «Кромвель живий», «Лорд-мер — корупціонер» — злітка гасел звучать наче сучасні меми, а насправді влучають у болісні точки нашого сьогодення. Бо вистава, при всій своїй «англійськості», говорить українським відчуттям: ми впізнаємо власні травми, упертість, здатність сміятися посеред руїни й домовлятися про завтрашній день навіть тоді, коли вчора було неможливим.
«Чума» — не про екзотику епідемії. Це розповідь про виживання й гідність, про тіло і бідність, про мрію, яка часто виглядає як квиток в один кінець, та про любов, що все одно вміє проростати навіть на бруді набережних. І так, у ній багато неприкрашеної мови — бо інколи тільки нею й можна сказати правду.
Створено за підтримки Гранта Президента України для молодих діячів у галузі культури (2024) та за сприяння Міністерства культури та стратегічних комунікацій. П’єса народилася в межах ІІ Лабораторії драматургії Національної спілки театральних діячів України.
Якщо коротко: буде смішно й боляче, соромно і легко, брудно й поетично. Прийдіть — щоб переконатися, як уперто життя торжествує там, де, здавалось би, лишилася тільки темрява.
