спектакль Казки навиворіт Львів 2025-12-05 17:00 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької
- Авторка:Катя Сіль
- Художня керівниця постановки:Наталія Сиваненко
- Сценографія:Вероніка Риженко
- Художниця по костюмах:Діана Гармаш
- Драматургічна частина:Юлія Грицишин, Анастасія Щіпкова
- Музичне рішення:Олена Джуман, Юлія Лисун, Ніка Семененко
- Пластика:Святослав Кравченко, Дарія Мадатян, Христина Тхоровська
- Асистентки режисерки:Христина Тхоровська, Аліна Ваврів
- Кураторка:Адріана Банасевич
- Контент-кріейтори:Анастасія Коваль, Іра Дідорук
- Помічник режисерки:Костянтин Шелест
Казки навиворіт
Діти завжди поспішають у дорослий світ. Їм здається, що варто лише стати старшими – і все стане зрозумілим, логічним, «серйозним». Саме так думає й Руся. Їй уже цілих вісім, і вона щиро переконана, що багато чого знає про життя. Вона вміє розв’язувати складні дитячі проблеми, «розкапецькати будь-який капець» і відчуває себе майже дорослою. Її молодший брат Маркуся теж не відстає: він сам зав’язує шнурівки, має власні кишенькові гроші й інколи дивиться на світ так, ніби точно знає – скрізь є якийсь підвох і темний бік.
Руся і Маркуся уважно придивляються до дорослих, копіюють їхні звички й інтонації, намагаються бути серйозними, зібраними, «як тато і мама». Вони хочуть швидше вирости, не плакати через дрібниці, не боятися темряви й не вірити в монстрів під ліжком. Але… чи справді дитинство – це лише підготовка до дорослого життя? Невже в дітей немає права на дуркування, гучний сміх і абсолютно безглузді, але такі чарівні вигадки?
Усе змінюється, коли поруч з’являється няня Стефанія Маріївна… чи то Марія Стефанівна – вона сама постійно плутається у своєму імені, і це вже натяк на те, що з нею нудно точно не буде. У няні є одна особлива суперсила: вона вміє розповідати химерні, смішні й зовсім нетипові історії. І робить вона це не де-небудь, а в найтаємничішому місці – під ліжком! Саме там починається справжня магія, коли звичайний вечір раптом перетворюється на пригоду.
У виставі оживають добре знайомі з дитинства персонажі: Солом’яний бичок, Коза-дереза, Котигорошко та інші казкові герої. Але цього разу вони зовсім не збираються поводитися «як завжди» і слухняно дотримуватися старих, давно запліснявілих правил. Вони бунтують, жартують, перевертають усе з ніг на голову й показують Русі та Маркуcі, що інколи найкращий спосіб урятувати день – це не бути занадто серйозним.
Звичні сюжети розгортаються «навиворіт»: Коза-дереза вже не просто страшна й вередлива, Солом’яний бичок – не лише герой, якого всі хочуть використати, а Котигорошко виявляється не таким уже й ідеальним, зате дуже живим і справжнім. Казкові персонажі наче підморгують глядачам: можна бути сміливим і одночасно боятися, можна помилятися й усе одно залишатися добрим, можна плакати й усе ж знаходити сили сміятися.
«Казки навиворіт» – це вистава про те, що боятися – нормально. Плакати – теж нормально. Не хотіти щось робити саме зараз – іноді абсолютно природно. Діти разом із героями поступово розуміють: емоції не треба ховати чи соромитися, їх можна проживати, обговорювати й навіть перетворювати на історії. А от вигадувати неймовірні сюжети, голосно сміятися, стрибати від захвату й трохи бешкетувати – це взагалі суперздатність, яку дорослі часом чомусь втрачають.
У центрі історії – той самий «капецЬ», який час від часу приходить до кожної дитини (і до кожного дорослого теж): усе йде шкереберть, нічого не хочеться, настрій нульовий. Вистава м’яко й з гумором показує, що будь-який капець можна подолати, якщо у тебе є уява, бажання вигадувати і трішечки віри в дива. Адже варто лише перевернути ситуацію, подивитися на неї «навиворіт» – і вже з’являється простір для гри й змін.
«Казки навиворіт» у театрі імені Марії Заньковецької – це тепла, смішна й чесна розповідь для дітей і батьків. Вона нагадує дорослим, як це – бути маленькими й мрійливими, а дітям дає відчуття підтримки: з ними все гаразд, навіть якщо вони чогось бояться, плачуть чи не завжди хочуть бути «серйозними».
Вистава створена за мотивами книжки, права на яку надано за спеціальною домовленістю з видавництвом «VIVAT». Це ще один доказ того, що сучасна українська дитяча література й театр можуть говорити з дітьми однією мовою – живою, веселою, інколи трішки шаленкуватою, але дуже щирою.
