спектакль Леся. Їсторія Львів 2025-12-14 18:00 Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки
- Драматургиня— Оксана Данчук
- Режисерка — Ленка Удовічкі
- Сценограф — Олексій Хорошко
- Композитор — Найджел Осборн
- Художник зі світла — Артур Темченко, Євгеній Петров
- Художниця з костюмів — Юлія Рибка
- Хореографія, робота з тілом — Віктор Рубан
Леся. Їсторія
Понад століття тому одна молода жінка вирішила не миритися з роллю «жертви обставин». Діагнози, чужі заборони, тиск родини чи політики — нічого з цього не стало для неї вироком. Вона переписала правила власного життя і пройшла свій маршрут так, як вважала за потрібне: Берлін і Відень, Софія й Александрія, Тбілісі та Сан-Марино; Зелений Гай і Крим, Луцьк, Львів, Київ. За кожною географічною точкою — робочий стіл, рукописи, листи, сцени, де прозвучали її тексти. За кожним переїздом — ще одна сходинка до свободи мислення й мови.
Леся Українка — не лише поетеса і драматургиня, що ввела український театр у розмову з Європою. Вона — людина, яка щодня робила вибір на користь дії: писала вночі, коли болі не відпускали; перекладала, щоб розширити горизонти читача; сперечалася з канонами, аби наш голос був почутий поруч із античними й модерними героями. «Кассандра», «Лісова пісня», «Бояриня» — різні за інтонацією, але рівні за відвагою твори, що і сьогодні допомагають нам віднаходити себе.
Вистава «Леся. Їсторія» — це не музейний портрет і не біографічна довідка під рамкою. Це спроба подивитися на Лесю як на сучасницю: жінку, яка вибудовує суб’єктність у світі, де так легко скотитися до мовчання. На сцені — фрагменти її текстів, живі голоси листування, ритм міст, у яких вона працювала, і питання, що відлунюють у нашому сьогодні: що означає бути вільним, коли тіло зраджує? де проходить межа між компромісом і зрадою себе? як зберігати гідність — і в слові, і в щоденному вчинку?
Ми поставили цю роботу, щоб надихнути вас і надихнутися самим. Бо «Леся. Їсторія» — про життя попри все: про сміливість думати самостійно, боронити свої цінності, шукати союзників у культурі і в людях поруч. Радимо прийти трохи завчасно, вимкнути сповіщення і дозволити собі час на тишу перед початком — так легше почути її інтонацію. А вийшовши з залу, ви, можливо, теж захочете встановити власні правила — і дописати свою історію.
