спектакль Наталка Полтавка Львів 2026-01-23 18:00 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької
- Автор:Іван Котляревський
- Режисер-постановник:народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Федір Стригун
- Художник - постановник:народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Мирон Кипріян
- Аранжування та оркестровка:Володимир Льорчак
- Диригент:народний артист України Богдан Мочурад
- Помічники режисера:Тетяна Когут, В'ячеслав Жуков, Костянтин Шелест
Наталка Полтавка
Понад два століття тому Іван Котляревський написав історію, яка не старіє. «Наталка Полтавка» — це наша класика, але не музейний експонат: вистава живе, дихає, сміється і зворушує так само, як у перший день прем’єри.
У центрі сюжету — Наталка: працьовита, чесна, горда у своїй бідності. До неї сватається заможний і чванькуватий возний Тетерваковський. Дівчина відмовляє, та він вирішує діяти хитріше й звертається по підмогу до виборного Макогоненка — людини, яка вміє «порадити», як вигідніше влаштувати чужу долю. Мати, злякавшись нужди, схиляється до «надійної партії», і Наталка під тиском погоджується. Але в мить, коли, здається, усе вирішено, до села повертається Петро — її перше й справжнє кохання. Звідси й починається головне: перевірка почуттів, випробування честі та розмова про те, що важить більше — розрахунок чи голос серця.
Ця історія — не лише про кохання. Вона про людську гідність, про право вибору і про те, як легко зрадити себе, прикриваючись «здоровим глуздом». Тут поруч існують і гумор, і сльоза: смішні вигадки сватів, дотепи виборного, простодушність і впертість — усе це впізнається й сьогодні.
Особлива принадність вистави — музика. Звучать народні наспіви та улюблені арії, серед яких — Наталчине «Віють вітри, віють буйні», пісні Петра й жартівливі куплети, що легко підхоплює зала. Мелодії тут не просто прикраса, а частина дії: вони підказують настрій, оголюють почуття, допомагають героям промовити те, на що не завжди стає слів.
Сценічний простір — світ українського села з його барвами, строями, живими характерами. Режисер делікатно поєднує побут і поезію, залишаючи в центрі людину — з її слабкостями й силою, страхами і відвагою. У фіналі кожен наче ставить собі просте запитання: що було б моїм вибором — тихий достаток без любові чи дорога, яка веде до щастя?
«Наталка Полтавка» у театрі імені Марії Заньковецької — це теплий вечір, після якого хочеться вірити у чесність почуттів і силу слова «кохаю». Приходьте всією родиною: ця історія зрозуміла дорослим і захопить підлітків, а пісні ще довго житимуть у пам’яті.
