спектакль Тартюф Львів 2026-01-30 18:00 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької
- Автор:Мольєр
- Переклад з французької:Соломія Гриценяк
- Режисер-постановщик:Оскарас Коршуновас
- Сценографія:Вітаутас Нарбутас
- Композитор:Гінтарас Содейка
- Хореографка:Веста Грабштайте
- Концертмеймтер:Григорій Скалозубов, заслужений артист України Вадим Сухий
- Художниця по костюмах:Анна Шкрогаль
- Асистент режисера:Ігор Білиць
- Помічники режисера:В'ячеслав Жуков, Роксолана Гоменюк
- Кураторка проєкту:Крістіна Кісєльовайте
Тартюф
У виставі лунають звуки пострілів.
Увага для глядачів із підвищеною світлочутливістю: використано стробоскопічні світлові ефекти.
Вікове обмеження: 16+.
П’єса, що колись спричинила скандал, сьогодні звучить ще гостріше. Мольєр зняв зі свого антигероя рясу, але не зняв маску лицемірства — її ми впізнаємо й тепер. На сцені — дім месьє Оргона, у який входить чужинець із бездоганною манерою мовлення та «правильними» інтонаціями. Крок за кроком він привласнює право вирішувати, кому любити, кому мовчати, кому дістанеться спадок. Довіра перетворюється на пастку, а компліменти — на засіб контролю.
У нашому прочитанні Тартюф — не релігійний демон, а блискучий маніпулятор. Він володіє мовою так, ніби це інструмент влади: лестить, перекручує, клянеться у вірності й продає її при першій нагоді. Таких «успішних» і не дуже ми бачимо щодня — у кабінетах, у стрічках соцмереж, в офісах і, на жаль, інколи у власному колі. Саме тому ця комедія характерів так легко читається як сучасна історія: коли правда незручна, її заговорюють; коли виникають сумніви, їх накривають правильними гаслами.
Постановка тримає високий темп і баланс між сміхом та тривогою. Саркастичні діалоги, пластичні мізансцени, різкі світлові акценти і точна робота з паузами вибудовують драматургію падіння та прозріння. Оргон сліпне від віри у «святого» гостя, Ельміра намагається говорити мовою фактів, Дорина відрізає іронією гостріше, ніж будь-який доказ. Фінал відомий, але ми йдемо до нього не за сюжетом — за відчуттям розпізнавання: як легко ми віддаємо своє право думати тому, хто говорить «красиво».
«Тартюф» у театрі Заньковецької — дзеркало, у яке не завжди хочеться дивитися, але варто. Це вистава про відповідальність за власний розум і про ціну, яку ми платимо за довіру без перевірки. І так, вона смішна — рівно настільки, щоб сміх не дозволив нам сховатися від запитань, які постають після оплесків.
