спектакль Terra Barocca: клавесин Львів 2026-04-22 19:00 Львівська національна філармонія
Terra Barocca: клавесин
Львівська національна філармонія
Виконавиця
- Анна Іванюшенко — клавесин
Програма
- Джироламо Фрескобальді (1583–1643) — Toccata Prima (Secondo Libro)
- Йоганн Якоб Фробергер (1616–1667) — Токата ля мінор FbWV 101
- Луї Куперен (1626–1661) — Безтактова прелюдія до мажор; Сюїта ре мінор (Allemande, Courante I, Courante II, Sarabande, Canaries, Chaconne)
- Доменіко Скарлатті (1685–1757) — Соната ре мінор K 1; Соната фа мінор K 481
- Антоніо Солер (1729–1783) — Соната ре мажор R 84
- Генрі Перселл (1659–1695) — Ground in C minor Z. 221
- Йоганн Крістіан Бах (1735–1782) — Соната ля мажор тв. 17/5
- Дмитро Бортнянський (1751–1825) — Соната сі-бемоль мажор
- Жозеф-Нікола-Панкрас Руає (1705–1755) — L’Aimable; Marche des Scythes
Terra Barocca: клавесин — це програма, побудована як велика мандрівка музичною Європою XVII–XVIII століть. Вона не замикається в межах однієї школи чи одного характеру звучання. Навпаки, тут добре відчувається, наскільки різним був бароковий світ: темпераментним і стриманим, урочистим і майже камерно-інтимним, віртуозним і зосередженим. Усе це проходить крізь один інструмент — клавесин, який у цьому вечорі стає і провідником, і оповідачем, і живим свідком цілої епохи.
Подорож починається з музики Джироламо Фрескобальді та Йоганна Якоба Фробергера. Їхні токати відкривають програму вільно, без зайвої передбачуваності, з тією імпровізаційною природою, яка дає відчути сам подих бароко. Це музика, де важливий не лише напрямок руху, а й сам жест, сама манера думати звуком, зупинятися, знову рушати вперед, змінювати внутрішній темп і настрій.
Далі простір концерту змінюється. У творах Луї Куперена на перший план виходить французька витонченість — не холодна, а дуже жива, пластична, уважна до деталей. Безтактова прелюдія звучить майже як вільне мовлення, а сюїта ре мінор вибудовує інший тип краси: у танцювальних формах, у ритмі, у чіткішій організації музичного часу. Тут уже важливі не лише барви, а й особлива культура жесту, властива французькій клавесинній традиції.
Інший темперамент приносять сонати Доменіко Скарлатті та Антоніо Солера. У цій музиці більше вогню, руху, блиску, раптових поворотів. Вона ніби ширше відкриває вікна, впускає більше світла, більше повітря і ритмічної енергії. У цих сторінках клавесин уже не просто розповідає, а сперечається, жартує, прискорює крок, раптом змінює напрям. Саме тут програма набирає яскравішого, майже театрального темпераменту.
Поруч із цим дуже виразно звучать Генрі Перселл, Йоганн Крістіан Бах і Дмитро Бортнянський. Їх сусідство в одній програмі дає можливість почути, як по-різному в різних традиціях працюють ясність форми, стриманість вислову, мелодична логіка. У Перселла відчувається англійська зібраність і внутрішня глибина, у Йоганна Крістіана Баха — прозорість і галантна легкість, у Бортнянського — лінія, яка вводить до цієї європейської мапи й українську музичну традицію. Це не випадкове включення, а важлива частина загального маршруту, що дозволяє побачити бароковий і післябароковий світ ширше.
Окремим акцентом стають мініатюри Жозефа-Нікола-Панкраса Руає. У них є яскравість, образність, характер, майже сценічна виразність. Такі твори не просто завершують програму ефектно — вони додають їй ще одного виміру, показуючи, що клавесинна музика може бути не лише витонченою чи інтелектуальною, а й дуже гострою, рухливою, навіть несподівано сміливою.
У підсумку Terra Barocca: клавесин складається в цілісну історію, де різні країни, стилі й авторські голоси не конкурують між собою, а поступово формують широку живу карту музичної Європи. Від Італії до Франції, від Англії до Іспанії, від знаних центрів барокової культури до української традиції — цей маршрут проходить крізь час і простір, але не втрачає відчуття єдності. Саме клавесин тримає все разом, даючи змогу почути, наскільки різноманітним, рухливим і людяним був той світ, який ми звикли називати бароковим.
