спектакль ВІРТУОЗИ 45. Так звучить український авангард Львів 2026-05-24 18:00 Львівська національна філармонія
ВІРТУОЗИ 45. Так звучить український авангард у Львові
У Львівській національній філармонії прозвучить програма, яка дає рідкісну можливість почути українську музику ХХ століття в усій її сміливості, внутрішній свободі й стилістичній несподіваності. «ВІРТУОЗИ 45. Так звучить український авангард» — це вечір чотирьох концертів для фортепіано з оркестром, у яких відчутний широкий спектр музичних пошуків: від додекафонії й атональності до джазових ритмів, свінгу та майже театральної гри з формою.
Цей концерт зібраний як справжня територія відкриттів. У центрі уваги — композитори, чиї імена не завжди звучали так часто, як того заслуговує сама музика. У часи радянського тиску вони писали твори, що не вкладалися у вимоги «соцреалізму». Будь-який рух у бік нової музики, будь-яка цікавість до західних технік композиції, до модерних способів мислення у звуці сприймалися системою насторожено, а часто й вороже. Саме тому сьогодні така програма — це не просто концерт, а ще й повернення голосів, які довго не мали повноцінного права на звучання.
Виконавці
Роман Рєпка, фортепіано
Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії
Іван Остапович, диригент
Програма
Олександр Білаш — Концерт № 1 для фортепіано з оркестром
Микола Полоз — Концертіно для фортепіано з оркестром
Ян Фрейдлін — Концертне капричіо для фортепіано з оркестром
Петро Соловкін — Концерт для фортепіано з оркестром
Вечір забутих імен і незвичних музичних маршрутів
Усі чотири твори існують у дуже різних стильових площинах, але саме в цьому й полягає привабливість програми. Вона не намагається звести український авангард до одного тону, одного методу чи одного настрою. Навпаки, показує його як живий, рухливий, суперечливий і багатоголосий простір. Тут є і строгість конструкції, і азарт експерименту, і ясна мелодика, і раптові повороти, що змінюють сам спосіб слухання.
Це музика, яка не просить ставитися до неї поблажливо лише тому, що колись була замовчуваною. Вона вимагає повноцінної уваги, бо має власну силу, характер і художню вагу. Саме тому цей концерт обіцяє бути не просто пізнавальним, а по-справжньому захопливим для слухача, який готовий до нового звукового досвіду.
Петро Соловкін: талант, тиск і майже втрачений концерт
Постать Петра Соловкіна в цій програмі має особливу вагу. Його доля — один із найгостріших і найболючіших прикладів того, як система ламала митців, які не хотіли або не могли вміщатися в ідеологічно зручні рамки. За свідченнями сучасників, Соловкін був надзвичайно обдарованим композитором і встиг створити багато творів у різних жанрах. Він належав до кола «Київського авангарду», спілкувався з Сильвестровим, Грабовським, Блажковим, але водночас зазнавав постійного тиску, цькування з боку радянських прихильників соцреалізму та самої влади.
Можливо, саме цей гнітючий пресинг і став однією з причин його трагічного кінця: у 32 роки композитор вчинив самогубство. Після цього майже весь архів його творів було знищено. Довгий час здавалося, що вціліли лише два твори — Соната для фортепіано та «Триптих» для сопрано і фортепіано.
Та у 2024 році сталася подія, яку інакше як дивом важко назвати. В архівах Київської консерваторії Роман Рєпка — піаніст і дослідник творчості забутих українських композиторів — знайшов неушкоджену партитуру дипломної роботи Соловкіна. Йдеться про Концерт для фортепіано з оркестром, яким композитор завершував навчання на композиторському відділі.
За словами Рєпки, цей твір можна вважати зрілим. У ньому відчувається яскравий авторський почерк, цілісність висловлювання та внутрішня гармонія, попри дуже широкий стилістичний діапазон — від реґтайму до атональності. Це, як він каже, «музика, що захоплює слухача та не відпускає». Водночас авторська концепція концерту й досі лишається загадкою, тому виконання потребує не лише точності, а й особистої сміливості, креативного підходу. Рєпка припускає, що цей Концерт можна сприймати як своєрідне передчуття трагічної долі композитора: музика обривається на злеті — так само, як обірвалося і його життя.
Ян Фрейдлін і гра з формою
Іншу грань програми представляє Ян Фрейдлін — ровесник Соловкіна, який цьогоріч святкуватиме 82-річчя. У 1980 році він написав Концертне капричіо для фортепіано з оркестром — твір яскравий, рухливий, свіжий за відчуттям. У ньому є легкість, блиск, віртуозність і водночас постійна гра зі слухацьким очікуванням. Фрейдлін працює зі змінами форми, ритму, настрою так, ніби весь час підштовхує музику до нового повороту, не дає їй завмерти в одному стані.
Саме в цьому творі особливо відчутно, що авангард не обов’язково має звучати суворо чи відсторонено. Він може бути динамічним, відкритим, живим, майже дотепним у своїй здатності змінювати оптику слухання.
Микола Полоз: бароко, романтизм і джаз в одному творі
Ще через десятиліття після Фрейдліна Микола Полоз, темпераментний учень Лятошинського, створює своє Концертіно. За структурою цей твір нагадує бароковий цикл — прелюдію і фугу. Але схожість тут радше в архітектурі, ніж у звучанні. По-бахівськи ця музика не говорить — і саме це робить її такою цікавою.
Прелюдія в Полоза ніжна, співуча, мелодійна. У ній в одному просторі поєднуються романтична манера висловлювання, ритмічна чіткість бароко і джазовий темперамент. Перехід до фуги побудований плавно, але далі композитор починає справжню стилістичну гру. Він зберігає сам принцип барокової фуги, де по черзі входять три голоси, але вплітає в цю форму джазові ритми, свінг, елементи імпровізаційності. У результаті виникає музика, що звучить органічно, сміливо і дуже оригінально.
Український авангард як живий досвід слухання
Цей концерт важливий ще й тим, що не пропонує слухачеві суху лекцію в музичних прикладах. Він не пояснює український авангард на пальцях і не спрощує його до набору термінів. Натомість дає змогу почути його в живому русі — через оркестр, фортепіано, через контрасти між творами, через різні характери композиторського мислення.
Тож якщо вам справді було цікаво, як звучить український авангард, або якщо хочеться вийти за межі звичного концертного репертуару і відкрити для себе іншу сторінку української музики, цей вечір у Львівській національній філармонії точно вартий уваги. Це програма для тих, хто любить не тільки впізнавати знайоме, а й слухати уважно, ризикувати, дивуватися і відкривати музику там, де вона ще не встигла стати звичною.
