7 найбільш дивовижних заборон, введених у Китаї

Розбираємося, чому в Китаї під заборони потрапляли альпаки, Свинка Пеппа й навіть банани

Китайська цензура іноді виглядає настільки незвично, що збоку її рішення здаються майже абсурдними. Під обмеження в різні роки потрапляли не лише фільми, серіали та інтернет-меми, а й цілком безневинні на перший погляд образи на кшталт мультяшної свинки, альпаки чи банана.

1. Фільми про подорожі в часі та привидів

Заборона на прокат фільмів і телешоу про подорожі в часі діє в Китаї вже давно — з 2011 року. Офіційно влада пояснювала це бажанням не допускати викривлення історичних подій і неповажного ставлення до китайської культури.

У той період дедалі популярнішими ставали історії, де герої із сучасного Китаю переносилися в давні епохи. Уряд побоювався, що такі сюжети можуть вплинути на сприйняття минулого звичайними глядачами й змінити колективне уявлення суспільства про історію.

Тож жодних більше умовних попаданців у партійному апараті часів Мао чи при дворі імператора Цінь Шихуана.

Але одними подорожами в часі обмеження не закінчилися. Під заборону потрапили картини з мотивами феодалізму, забобонів і реінкарнації, а також фільми, де є «жахи, привиди й надприродне». Наприклад, у Китаї не дозволяли показувати «Піратів Карибського моря: Скриня мерця», «Багряний пік» і «Мисливців за привидами».

Комуністична партія Китаю пояснювала такі рішення тим, що подібні фільми здатні похитнути стабільність, підірвати авторитет партії та викликати сумніви в законності чинного режиму. Як саме історії про ходячих скелетів, духів і мандрівників у часі можуть похитнути суспільний порядок, влада детально не уточнювала. Але, схоже, вирішила перестрахуватися.

2. Свинка Пеппа

На перший погляд мультфільм про Свинку Пеппу складно назвати чимось небезпечним. Але в Китаї і він опинився під забороною. Причина пов’язана з молодіжною субкультурою «шехуйрен», що можна приблизно перекласти як «люди суспільства». За змістом це щось на кшталт місцевих «пацанів із району».

Представники цього хуліганського середовища обрали Пеппу своїм символом. Вони робили з нею провокаційні меми, використовували її образ у жартах і навіть набивали татуювання з героїнею мультфільму.

Китайські ЗМІ писали, що шанувальники Свинки Пеппи нібито не поділяють цінностей, які просуває держава. Їх описували як людей із поганою освітою, без стабільної роботи й зрозумілих життєвих цілей: «непорядні нероби, волоцюги й повна протилежність молодому поколінню, яке намагається виховати Комуністична партія».

У підсумку влада вирішила, що якщо повністю впоратися з хуліганами складно, то можна хоча б прибрати їхню символіку. З китайських відеоплатформ видалили понад 30 000 роликів зі Свинкою Пеппою, а хештег #PeppaPig заборонили в місцевих соцмережах.

3. Серіал «Теорія великого вибуху»

«Теорія великого вибуху» була однією з найпопулярніших американських комедій у Китаї. Але у 2014 році Державна адміністрація з питань друку, публікацій, радіомовлення, кіно й телебачення, відома як SARFT, заборонила показ серіалу. Його прибрали з найбільшого китайського стримінгового сервісу Sohu, де ситком уже встиг зібрати понад 1,3 мільярда переглядів.

Причина виявилася не найочевиднішою. У Китаї існує субкультура «діаосі» — принизливе сленгове позначення стереотипного невдахи: бідного молодого чоловіка без роботи, стосунків і чітких планів на майбутнє.

Таких чоловіків у країні виявилося чимало. На це вплинула колишня демографічна політика «одна сім’я — одна дитина», через яку багато родин віддавали перевагу народженню сина. У результаті в суспільстві з’явилася велика кількість самотніх молодих чоловіків без стійких соціальних та економічних перспектив. У 2013 році, за даними сервісу Sohu, понад 80% респондентів віком від 30 до 39 років називали себе «діаосі».

Китайська влада дивиться на цю групу з насторогою. Замість того щоб будувати кар’єру, створювати сім’ї й підтримувати економічне зростання, такі молоді люди, на думку держави, занадто багато часу проводять за іграми, західними мультфільмами та розвагами.

А «Теорія великого вибуху» показувала їм Шелдона Купера та інших сором’язливих, дивакуватих, але розумних ботаніків. Через це в «діаосі» могло виникнути відчуття, що бути такою людиною нормально й зовсім не соромно. Тому цензори SARFT вирішили через заборону популярного ситкому зменшити вплив західної культури на китайську аудиторію.

Щоправда, довго заборона не протрималася. У 2015 році після невдоволення глядачів серіал знову дозволили, і восьмий сезон вийшов у Китаї — але тільки після того, як цензори перевірили й схвалили всі 24 серії.

4. Кіно для дорослих

Це одна з найстаріших заборон у країні. Матеріали для дорослих у Китайській Народній Республіці заборонені з моменту заснування соціалістичної держави у 1949 році. Виробництво, поширення або купівля непристойних журналів, книжок і відео може спричинити покарання.

Найчастіше справа обмежується штрафом або попередженням.

Але бувають і значно жорсткіші випадки. У 2005 році творця найбільшого в країні сайту із забороненим контентом для дорослих засудили до довічного ув’язнення.

При цьому межі самого поняття «непристойний контент» у китайському законодавстві сформульовані доволі розмито. Чиновники можуть забороняти все, що, на їхню думку, «порушує суспільну мораль і шкодить фізичному та психічному здоров’ю молоді». Зазвичай ідеться про зображення й відео для дорослих, але іноді обмеження зачіпають фрагменти книжок із відвертим змістом і навіть твори мистецтва з оголеністю.

Держава активно фільтрує такий контент в інтернеті, тому на вуличних ринках досі залишаються затребуваними DVD з фільмами для дорослих і книжки з еротичними сценами. Наприклад, до списку заборонених потрапив класичний китайський роман XVII століття «Золотий лотос» — через відверто сексуальний характер твору.

5. Провокаційне поїдання бананів

Китайська цензура визнала небезпечними не лише прямі сцени сексуального характеру. У 2016 році пекінський телеканал CCTV повідомив, що влада заборонила стримінговим платформам показувати ролики, де молоді ведучі надто спокусливо їдять банани. Це стало частиною ширшої кампанії проти вульгарного, жорстокого й сексуалізованого контенту в інтернеті.

Після цього китайські платформи прямих трансляцій, зокрема DouYu, Panda.tv і YY, зобов’язали стежити за тим, щоб дівчата в кадрі не їли фрукти видовженої форми в провокаційній манері. Також ведучим заборонили з’являтися в мініспідницях і надто відвертих топах. За логікою влади, подібний контент міг погано впливати на суспільну мораль.

6. Каламбури про альпак

Каламбури в Китаї теж можуть потрапити під заборону. Щоправда, йдеться не про всі ігри слів, а про ті, які влада вважає непристойними або політично небезпечними.

У 2009 році китайський уряд спробував боротися з лайкою в інтернеті й увімкнув на популярних сайтах фільтри проти нецензурної лексики. Користувачі швидко знайшли обхідний шлях: вони почали висловлюватися іносказально, використовуючи співзвуччя та каламбури.

Невдовзі на Baidu Baike, китайському аналогу «Вікіпедії», з’явилася жартівлива стаття з набором таких мовних ігор. Китайська мова дозволяє створювати двозначні вислови завдяки невеликим змінам у написанні або вимові. Саме це й стало основою для безлічі інтернет-жартів.

У статті описувалися вигадані тварини, назви яких звучали майже як грубі вислови. Одним із найвідоміших образів стала «брудна трав’яна конячка», яку зображали у вигляді альпаки. Її назва звучала схоже на лайливу образу мандаринською мовою. Інші деталі цієї вигаданої історії також будувалися на співзвуччях з обсценною лексикою та непристойними фразами.

Матеріал, який фактично вчив користувачів обходити інтернет-фільтри за допомогою натяків, швидко став вірусним.

Про «брудну трав’яну конячку» почали робити меми, музичні кліпи й мультфільми, що набирали мільйони переглядів. Деякі китайські виробники навіть почали випускати плюшевих альпак та інші сувеніри, пов’язані з цим інтернет-образом.

Але пізніше жарти про альпак теж заборонили. Причина була в тому, що каламбури почали використовувати вже не лише для обходу фільтрів, а й для насмішок над КПК. Партійців порівнювали з «річковими крабами» — ще одним словесним образом, який мав двозначний підтекст. А альпаки в цих мемах нібито не любили крабів і боролися з ними.

У 2009 році Державне управління радіо, кіно й телебачення Китаю випустило директиву, що забороняє онлайн-контент, який може «підбурювати до етнічної дискримінації або підривати соціальну стабільність». До списку матеріалів, що підлягають цензурі, потрапили й жарти про альпак.

7. Несанкціонована реінкарнація

Так, у Китаї існує й така заборона — причому на офіційному рівні. Якщо хтось публічно заявить, що в минулому житті був фараоном або іншою важливою історичною постаттю, у влади до нього можуть виникнути серйозні запитання.

Будь-яка людина, яка стверджує, що вже перевтілилася з минулого життя або збирається перевтілитися в наступному, повинна отримати дозвіл держави й дотримуватися правил, прописаних у наказі №5 Державного бюро у справах релігій Китаю.

Насправді ця заборона спрямована передусім проти однієї людини — нинішнього Далай-лами, духовного лідера тибетських буддистів. Він перебуває в конфлікті з китайським урядом і вже заявляв, що принципово не переродиться на території Китаю.

Для КНР важливо, щоб наступний далай-лама був громадянином Китаю. Тому партія вирішила заздалегідь встановити правило: ніхто не може перероджуватися там, де йому «не належить», без дозволу держави.

Коли Тенцзін Г’ямцхо, нинішній далай-лама, помре, буддійські монахи почнуть шукати немовля, у якому, за їхньою вірою, він переродився. Ця дитина має стати новим духовним лідером. Але КПК може не визнати такого наступника й призначити власного далай-ламу.

Цілком можливо, що в майбутньому в тибетських буддистів виявляться два духовні наставники: один визнаний релігійною традицією, інший — схвалений китайською владою.

У світовій історії вже траплялися схожі ситуації. Наприклад, під час західного розколу з 1378 по 1417 рік на папський престол одночасно претендували одразу три понтифіки: папа Урбан VI, антипапа Климент VII і антипапа Олександр V. А де саме реінкарнуватися, далай-лама, ймовірно, якось вирішить сам.

Всім привіт! У цьому блозі ми викладаємо корисну інформацію на тему Незвичайні заборони Китаю: чому під обмеження потрапляли фільми, меми та мультфільми. Якщо у вас є питання чи ідеї, які ми не розкрили у нашій статті – пишіть про це у коментарях.

Оцініть автора

( 1 Оцінка, середнє 5 з 5 )