У світі майже немає країн, які можуть повністю прогодувати себе без імпорту: з 186 держав лише **Гаяна** виявилася самодостатньою за всіма сімома ключовими групами продуктів. **Китай і В'єтнам** близькі до цього рівня (6 з 7), а в ряду країн самодостатність мінімальна — аж до нуля категорій. Дефіцит закривають через міжнародну торгівлю, але залежність від одного постачальника (часто більше ніж на 50%) робить продовольчу систему вразливою до збоїв і конфліктів.
Отже, Глобальна продовольча самодостатність: хто справляється без імпорту - далі у нашій статті
А шість держав не здатні закрити свої потреби ні в одній із семи продуктових груп
Дослідження науковців із Геттінгенського університету (Німеччина) та Единбурзького університету (Велика Британія) показало: серед 186 країн лише одна може повністю забезпечити себе базовими продуктами харчування без зовнішньої підтримки. Нею виявилася Гаяна — невелика держава на північному сході Південної Америки з населенням менш як мільйон людей.
У межах роботи дослідники зіставили обсяги сільськогосподарського виробництва за сімома ключовими групами продуктів. З’ясувалося, що Гаяна — єдина країна, яка залишається повністю самодостатньою одразу за всіма категоріями. Найближче до такого результату підійшли Китай і В’єтнам: вони закривають внутрішній попит за шістьма із семи груп.
Водночас лише приблизно кожна сьома країна у світі виробляє достатньо їжі щонайменше за п’ятьма категоріями. Понад третина держав може забезпечити себе лише за однією чи двома. А у шести країнах — Афганістані, ОАЕ, Іраку, Макао, Катарі та Ємені — немає жодної продуктової групи, за якою вони могли б обійтися без зовнішніх постачань.
Автори наголошують: навіть якщо дивитися на ситуацію всередині економічних об’єднань, картина майже не змінюється. Так, Рада співробітництва арабських держав Перської затоки є самодостатньою лише щодо м’яса. Союзи в Західній Африці та Карибському басейні виробляють достатньо продуктів лише за двома категоріями. І жодне об’єднання країн не здатне закрити свої потреби в овочах.
Основним способом перекривати дефіцит залишається міжнародна торгівля, але й тут вистачає слабких місць: багато країн залежать від одного імпортного партнера більш ніж на 50%. Через це вони особливо чутливі до збоїв у постачанні та політичних конфліктів. У підсумку стійкість продовольчої системи значною мірою впирається не лише у врожай, а й у стабільність логістики та домовленостей.
Як зазначають дослідники, важливо не лише зміцнювати міжнародну співпрацю, а й розширювати коло торговельних зв’язків. Це потрібно, щоб продовольчі системи були стійкішими й у довгостроковій перспективі працювали на здоров’я населення.
Відповіді на популярні запитання
Яка країна виявилася повністю самодостатньою в їжі серед 186 держав?
Що саме порівнювали дослідники у своїй роботі?
Хто найближчий до повної самодостатності після Гаяни?
Скільки країн у світі виробляють достатньо їжі хоча б за п'ятьма категоріями?
Наскільки часто країни забезпечують себе лише за однією-двома категоріями?
Які країни не самодостатні ні за однією з семи груп продуктів?
Чи допомагають економічні союзи вирішити проблему самодостатності?
Який приклад наводиться для країн Персидської затоки?
Що з самодостатністю у об'єднань у Західній Африці та Карибському басейні?
Чи є економічний союз, який повністю забезпечує себе овочами?
За рахунок чого країни в основному перекривають нестачу продуктів?
В чому уразливість такої моделі через імпорт?
Що пропонують робити для більш стійкої продовольчої системи?
