спектакль TOP GIRLS Львів 2025-12-11 18:00 Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки
- Драматургиня — Керил Черчилл
- Режисер — Дмитро Захоженко
- Перекладачка — Олеся Камишникова
- Сценограф — Олексій Хорошко
- Композитори — Володимир Помірко, Оксана Цимбаліст
- Художники зі світла — Артур Темченко, Євгеній Петров
- Художниця з костюмів — Марія Антоняк
TOP GIRLS
Тебе кличуть на показ «Top Girls». На одному подіумі пройдуться ті, кого зазвичай вивчають у підручниках, а не запрошують на вечірки: Папеса Йоанна, Дуль Ґрет — та сама Жінка, що штурмувала пекло, і витримана до неможливого Гризельда. Дрес-код простий і безкомпромісний: квиток у кишені й готовність слухати, сміятися, злитися й впізнавати себе.
Дивна-Маленька-Жінка — сидить у халабуді з ковдрами й зі смішним ліхтариком, довіряє подрузі найтемнішу фантазію: «Я ненавиджу, але люблю» (спойлер: ніхто не вмирає, але дещо в ній таки змінюється).
Прагматична-Доросла-Жінка — сьома ранку, перша кава, еспресо гірчить ідеально; у деперсоналізованій open space вона збирає себе докупи, жартує про «жахливе побачення» (спойлер: так, воно й справді було ніяке, зате висновки — точні).
Тривожна-Маленька-Жінка — соромиться власного прізвища, ховає очі й боїться, що світ уже поставив тавро на її мамі (спойлер: істина виявляється складнішою, ніж плітки).
Занадто-Скромна-Доросла-Жінка — йде «голосно», щоб усі нарешті побачили невидиму роботу, на яку спирається офіс (спойлер: оплесків не буде, але народиться нова гідність).
Жінка-Яка-Багато-Досягла — повертається туди, де колись сказала собі: «Можна все». Зі світлою усмішкою розставляє крапки, визнає ціну тріумфу й обіймає майже всіх (спойлер: крім власної тіні — із нею ще доведеться порозмовляти).
Падатиме дощ — не сценічний, а той, справжній, після якого місто прозоріє. Ландшафт стане свіжим, і наче з далекого узбережжя Мертвого моря заговорить безіменний соляний стовп: про витримку, що формує характери, й сіль, без якої несмачно навіть перемогам. Між репліками буде чути, як шумить вода в ринвах, і це несподівано заспокоїть.
Це не просто показ — це розмова з Керіл Черчилл і з усіма «топ-дівчатами», що живуть у кожній із нас. Про кар’єру, що часто просувається ціною тіла й сну. Про материнство й небажання бути «єдино правильною». Про клас, акцент, лояльність і право на помилку. Про те, як ми перебиваємо одна одну — і як учимося чути. Ритм вистави — як монтаж у кіно: швидкі переходи, накладання сцен, іронія, яка болить рівно настільки, щоб не відпускати.
Чи існує «жіноче щастя» в єдиному числі? Відповідь звучатиме не як лозунг, а як поліфонія голосів: сміливих, тихих, утомлених, закоханих, злими і світлими водночас. Прийди — і дозволь цим голосам торкнутися твого. А решту зробить дощ і світло рампи.
