спектакль Сірано де Бержерак Львів 2026-01-03 18:00 Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької
- Автор:Едмон Ростан
- Переклад:Максим Рильський
- Режисер, музичне рішення:Давид Петросян
- Сценографія та костюми:Даниїла Колот
- Пластичне рішення:Ольга Голдис
- Репетитор з хореографії:Олексій Бусько
- Художник зі світла:Руслан Березовий
- Помічники режисера:В'ячеслав Жуков, Костянтин Шелест
Сірано де Бержерак
Неймовірно, але факт: за більш ніж столітню історію нашої сцени «Сірано де Бержерак» жодного разу тут не заходився у дуелі — а мав би. Ще корифей театру Борис Романицький просив Максима Рильського створити український переклад, і ми маємо блискучу версію п’єси. Та постановка довго чекала свого часу. Тепер — зустріч неминуча.
Сірано — лицар слова і шпаги, безстрашний у бою й безкомпромісний у правді. Він гострий на язик, сміливий до самозречення і... з надто помітним носом, що для світу важить більше, ніж серце. Його кохання до Роксани — велике і мовчазне. Для неї він стає голосом іншого: красеня Крістіана, чия зовнішня вродливість не встигає за думкою. Так народжуються листи — нічні, тремтливі, натхненні — у яких Сірано говорить про те, що не наважується вимовити від свого імені. Вони ведуть героїв через випробування війною, честю та власною гординею.
Ця історія — про силу мови, яка перемагає відстань і час. Про відвагу бути собою, навіть коли світ сміється. Про вибір: сховатися за чужою красою чи вийти на світло з власною правдою. На сцені переплітаються дотеп і ніжність, рапірний фехт і поезія, вуличний сміх і висока риторика. Балконна сцена стає сповіддю, а поле бою — дзеркалом характерів. Ми впізнаємо в Сірано людину, яка не торгує гідністю, і в цьому — його сучасність.
У наш час іронії та скепсису постать Сірано може здатися надто романтичною. Та Едмон Ростан ще наприкінці ХІХ століття писав не про моду, а про ідеал, якого завжди бракує. І саме тому його герой живе — там, де слово важить більше за вигоди, де почуття не зраджують, де сміливість не плутають із бравадою. Ця вистава — про прагнення йти тернистим шляхом до мети, запалювати темряву чесною мовою і не втрачати сили називати речі своїми іменами.
Постановка вшановує історію перекладу Максима Рильського і водночас говорить до нас сьогоднішніх. Режисерський жест точний і нервовий: сцени дуелей вибудовані як словесні баталії, а кожен жарт має гостроту леза. Романтична лінія не розчиняється в пафосі — навпаки, показує, як легко любов стає маскою і як боляче з неї виходити. Фінал — не про перемогу над суперником, а про перемогу над власним страхом.
Прийдіть за дотепом і поезією, лишіться за правдою і ніжністю. «Сірано де Бержерак» у Заньковецької — це вечір, після якого хочеться говорити красивіше і жити чесніше.
У виставі використані вірші Павла Тичини: «Минув як сон блаженний час», «Іду з роботи я, з завода», «На чорта вам здалася власть?».
